Speech personality: communicative-pragmatic aspert (the case of speech behaviour of Sherlock Holmes)

Abstract

The article discusses the speech personality of Sherlock Holmes in a communicative-pragmatic aspect. The aim of the article is to identify the main speech characteristics of Sherlock Holmes through the analysis of his speech behaviour according to the pragmatic function. The subject matter of this article is the speech intentions of Sherlock which he applies at each level of interpersonal communication. Respectively, the object is locution of the utterances, indicating the speech intention of Sherlock Holmes. The material of the research is video recordings and scripts of the TV episodes “Sherlock”. In each episode we find and focus on certain set of lexical and grammatical features that help identify Sherlock Holmes’ speech intention. The chosen material and research direction determine the relevance of the presented topic and thereby defines the issue of the article. We consider Sherlock Holmes' speech behaviour with his speech intentions at different levels of interpersonal communication (social, business and personal). At each of these levels, Sherlock applies certain speech intentions. The purpose of speech intention – to inform, influence addressee, request information or encourage action (motivate), regulate communicative and social interactions of partners, establish "zones of commonality" for interlocutors in face-to-face communication, because the intentional component is formed as a strategic plan for the implementation of the statement. At the lexical and grammatical level to achieve the intentions Sherlock uses such a range of tokens as technical terms, proper names in Latin, abbreviations, verbs of the imperative mood, phraseology, comparison, negatively marked nouns etc.; all kinds of sentences for the purpose of expression and structure.

У статті розглядається мовленнєва особистість Шерлока Холмса в комунікативно-прагматичному аспекті. Метою статті є виявлення основних мовленнєвих характеристик Шерлока Холмса шляхом аналізу його мовленнєвої поведінки за прагматичною функцією. Предметом цієї статті є мовленнєві наміри Шерлока, які він застосовує на кожному рівні міжособистісного спілкування. Відповідно, об’єктом є локуція висловлювань, що вказує на мовленнєву інтенцію Шерлока Холмса. Матеріалом статті є відеозаписи й скрипти епізодів серіалу «Шерлок». У кожному епізоді ми знаходимо й зосереджуємось на певному наборі лексичних і граматичних ознак, які допомагають визначити мовленнєві інтенції. Обраний матеріал і напрям дослідження визначають актуальність викладеної теми і тим самим визначають проблематику статті. Ми розглядаємо мовленнєву поведінку Шерлока Холмса з його мовленнєвими намірами на різних рівнях міжособистісного спілкування (соціально-рольовому, діловому та інтимно-особистісному). На кожному з цих рівнів Шерлок застосовує певні мовленнєві інтенції. Призначення мовленнєвих інтенцій, що їх використовує Шерлок у своєму мовленні – інформувати, впливати на адресата, запитувати інформацію чи спонукати до дії, регулювати комунікативні та соціальні взаємодії партнерів, у фатичному спілкуванні встановлювати «зони спільності», адже інтенційний компонент формується як стратегічний задум до реалізації висловлення. На лексико-граматичному рівні для досягнення мовленнєвих намірів Шерлок використовує такий спектр лексем, як вузькогалузеві терміни, власні назви латиною, абревіатури, дієслова наказового способу, фразеологізми, порівняння, негативно забарвлені лексеми тощо; всі види речень за метою висловлювання і структурою.