Міжнародні засади мирової угоди в цивільному процесі

Abstract

Стаття присвячена дослідженні міжнародно-правових засад інституту мирової угоди в цивільному процесі. Авторами виділяються передумови актуалізації розвитку на міжнародному рівні засобів примирення сторін цивільної справи, які зводяться до закріплення та еволюції на міжнародно-правовому рівні принципу доступності до правосуддя. Відповідно до цього принципу кожна держава повинна гарантувати будь-якій особі право на ефективний судовий захист. Указаний міжнародно-правовий стандарт знайшов закріплення в багатьох конституціях країн світу та став визначальним принципом процесуального права. Але подібний підхід призвів до збільшення навантаженості на суд, що позначилося на якості такої функції суду як правозахисної функції. Відзначається, що криза судової системи в другій половині ХХ ст. поступово вирішувалася за рахунок формування розгалуженої системи альтернативного вирішення спорів, одним із засобів якого стає мирова угода. Аналізуються численні міжнародно-правові документи, які рекомендують державам для подолання завантаженості судової системи використовувати в якості виходу із ситуації інститут примирення сторін як до початку судового процесу, так і під час розгляду судової справи на будь-якій стадії. Відзначається, що дана проблема має вирішуватися комплексно, не тільки судом, але й іншими органами держави та правоохоронними інституціями, які повинні спонукати сторін до примирення (напр., адвокати). Аналізується національне законодавство, де робиться невтішний висновок, що серед важливих завдань цивільного судочинства в ст. 2 ЦПК України не названо примирення сторін, як це має випливати з досліджених міжнародних документів, у першу чергу документів Ради Європи. З іншого боку, як позитивний аспект розвитку національного цивільного процесуального законодавства відзначається закріплення самостійних процедур, що спеціально були розроблені задля примирення сторін цивільної справи: медіація та врегулювання спору за участі судді. Указані процедури об’єднує використання медіаційних (посередницьких) технологій, де результат примирення може бути оформлений у вигляді мирової угоди.

The article is devoted to the study of the international legal foundations of the institution of a settlement agreement in civil proceedings. The authors highlight the prerequisites for the actualization of the development at the international level of the means of reconciliation of the parties to a civil case, which boil down to the consolidation and evolution at the international legal level of the principle of access to justice. According to this principle, every state must guarantee to any person the right to effective judicial protection. This international legal standard has been enshrined in the constitutions of many countries of the world and has become a defining principle of procedural law. But such an approach led to an increase in the workload on the court, which affected the quality of such a function of the court as a human rights function. It is noted that the crisis of the judicial system in the second half of the 20th century. was gradually resolved due to the formation of an extensive system of alternative dispute resolution, one of the means of which is a settlement agreement. Numerous international legal documents are analyzed, which recommend that states use the institution of reconciliation of the parties as a way out of the situation to overcome the overload of the judicial system, both before the start of the court process and during the consideration of the court case at any stage. It is noted that this problem should be solved comprehensively, not only by the court, but also by other state bodies and law enforcement institutions, which should encourage the parties to reconcile (eg, lawyers). The national legislation is analyzed, where the disappointing conclusion is made that among the important tasks of civil justice in Art. 2 of the Civil Code of Ukraine does not mention the reconciliation of the parties, as it should follow from the studied international documents, primarily documents of the Council of Europe. On the other hand, as a positive aspect of the development of national civil procedural legislation, the consolidation of independent procedures, which were specially designed for the reconciliation of the parties to a civil case, is noted: mediation and dispute settlement with the participation of a judge. These procedures are united by the use of mediation technologies, where the result of reconciliation can be formalized in the form of a settlement agreement.