Сучасні тенденції у реалізації комунікативного підходу до викладання української мови як іноземної

Abstract

У статті зосереджено увагу на важливих змінах і нових тенденціях, які спостерігаємо в розвитку методики викладання української мови як іноземної (УМІ) в межах комунікативного підходу. Тепер основним завданням фахівців із методики викладання є сформувати в іншомовця не тільки лексико-граматичні, а й структурні, соціальні, культурні та функціональні знання, необхідні для ефективної комунікативної взаємодії. Це можна зробити шляхом залучення до процесу викладання української мови в іншомовній аудиторії теорії мовленнєвих жанрів і теорії мовленнєвих актів. У методиці викладання УМІ досліджень, присвячених особливостям актуалізації різноманітних мовленнєвих жанрів незначна кількість. Тому мета статті – описати внесок українських лінгводидактів, зокрема працівників Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою, у розвиток комунікативного підходу до викладання УМІ. Проаналізовано дослідження О. Антонів, Л. Паучок, М. Баліцької, О. Горди, Н. Данчишина, О. Даскалюк, З. Мацюк, О. Руснак, О. Трумко, С. Шабат-Савки та ін. У їхніх працях представлено особливості викладання мовленнєвих актів для забезпечення володіння УМІ на різних рівнях; акцентовано на особливостях ведення внутрішньої та зовнішньої комунікацій; зосереджено увагу на розвитку навичок монологічного мовлення; зроблено висновки про ефективність у процесі вивчення УМІ та пізнання особливостей української культури позаавдиторних екскурсій, поєднаних з іншими видами навчальної діяльності; досліджено новий спосіб здобуття авдитивних навичок – подкастинг. Аналіз досліджень показав, що в українській лінгводидактиці комунікативний підхід тільки розвивається, тому важливо розглядати різні типи мовленнєвих жанрів і мовленнєвих актів як категорії лінгводидактики, що допоможе іншомовцям опанувати не тільки знання лексики чи граматики, а й особливості їх застосування в реальній комунікації.

The paper focuses on important changes and new trends in the development of the methods of teaching Ukrainian as a foreign language (UFL) within the communicative approach. Now the main task of specialists in teaching methods is to give not only lexical and grammatical knowledge to a foreign speaker, but also structural, social, cultural and functional knowledge necessary for effective communicative interaction. This can be done by involving the theory of speech genres and the theory of speech acts in the process of teaching Ukrainian to a foreign language audience. There is a small number of studies on the specifics of the realization of various speech genres in the methodology of teaching UFL. Therefore, the purpose of this paper is to describe the contribution of Ukrainian linguists, in particular the employees of the International Institute of Education, Culture and Diaspora Relations, to the development of the communicative approach to teaching UFL. Studies of O. Antoniv, L. Pauchok, M. Balitska, O. Horda, N. Danchyshyn, O. Daskaliuk, Z. Matsiuk, O. Rusnak, O. Trumko, S. Shabat-Savka and others have been analyzed. Their works consider specifics of teaching speech acts to ensure mastery of UFL at different levels; emphasis is placed on the specificity of communicating internally and externally; attention is focused on the development of monologue speech skills; conclusions have been made about the effectiveness of extra-curricular excursions combined with other types of educational activities in the process of studying UFL and learning about the features of Ukrainian culture; a new way of acquiring auditory skills – podcasting – has been studied. The analysis of the studies show that the communicative approach is only developing in Ukrainian linguodidactics, it is therefore important to consider different types of speech genres and speech acts as categories of linguodidactics, which will help foreign language speakers master not only vocabulary or grammar, but also the specifics of their application in real communication.