Давньоанглійські істотоцентричні та зооцентричні образні порівняння рівності

Abstract

У статті на матеріалі давньоанглійських образних порівнянь, дібраних з корпусу давньоанглійської мови університету Торонто, в якому представлена принаймні одна копія усіх збережених до сьогодні рукописів, розглянуто семантичні особливості давньоанглійських істотоцентричних та зооцентричних образних порівнянь, предметом котрих виступають істоти нелюдської, часто невідомої природи або тварини. Аналіз емпіричного матеріалу здійснюється за принципом центризму і морфізму, який виказує різноманіття конфігурацій предмета і еталона порівняння: першого – як центра висловлення, другого – як доцентрово приєднаного образу метаморфози предмета. Точкою відліку в класифікації емпіричного матеріалу є тематична віднесеність предмета порівняння з урахуванням домену запозичення образу, який відповідає категорійній віднесеності еталона порівняння в об’єктивній реальності, та з переліком асоціацій, об’єктивованих у розглядуваних фігуративних утвореннях. У статті встановлено продуктивність усіх виокремлених типів аналізованих образних порівнянь, на основі чого описано маргінальні, але ідіосинкратичні фрагменти картини світу середньовічних англійців, пов’язані з потрактуванням живих істот нелюдської природи. Визначено параметри, за якими відбувається зіставлення предмета й еталона порівняння у кореляції з типом джерела запозичення образу. Доведено, що англосаксонські уявлення про живі істоти виходять далеко за межі того, що піддається поясненню: істотоцентричні образні порівняння засвідчують елемент незбагненності та таємничості в картині світу її носіїв. З’ясовано, що зооцентричні образні порівняння є жанрово зумовленими та рідко використовуються у пізнавальних контекстах, більшою мірою з’являючись в загадках та текстах дидактично-релігійного характеру. Емпіричний матеріал у вигляді дібраного субкорпусу досліджується вперше.

The article deals with the Old English similes harvested from the University of Toronto corpus of the Old English language, which contains at least one copy of every currently surviving manuscript. It focuses on the peculiarities of the semantics of Old English creaturecentric and zoocentric similes, whose tenors are non-human creatures of usually unknown and unexplainable nature, as well as animals of different kinds. The analysis of the material is carried out according to the centric-morphic principle, which reflects the typology of tenor and vehicle configurations representing the central topic of the utterance as well as the centripetal image of its metamorphosis. The classification of the analyzed similes is based on the thematic reference of the tenor in accordance with the domain of the employed image, which coincides with its referential category, including the list of the associations verbalized in the studied similes. The productivity of all singled-out simile types is determined serving as a basis for the characterization of the peculiarities of the Anglo-Saxon idiosyncratic worldview fragments, however marginal they are, dealing with the imagery of non-human creatures. The article highlights the parameters, against which the speakers juxtaposed the tenor and the vehicle, correlating with the source of the borrowed image. It proves that Anglo-Saxon understanding of the non-human creatures goes far beyond the limits of the explainable: Creaturecentric similes basically witness the element of mystery and the unknown in its speakers’ worldview. Zoocentric similes are mainly genre-determined and are hardly used in cognitive contexts being restricted to riddles and religious texts. The harvested subcorpus of the empirical material has been analyzed for the first time.