Мовні особливості міжнародних конвенцій ООН транспортного спрямування

Abstract

У статті окреслено базові жанрові ознаки міжнародних конвенцій Організації об’єднаних націй як частини міжнародно-правового дискурсу, а також визначено їхнє функціональне призначення. На матеріалі конвенцій ООН транспортного спрямування (“Віденська конвенція про дорожній рух”, “Конвенція ООН з морського права (ЮНКЛОС)”, m“Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МПД (Конвенція МПД)”, “Конвенція про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреальська конвенція)”, “Конвенція ООН про контракти на міжнародне перевезення вантажів повністю або частково морським транспортом (Роттердамські правила)”, “Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів та багажу (КАПП)” та “Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) згідно з текстом Протоколу змін від 3 червня 1999 року”) окреслено основні мовні особливості цієї групи текстів міжнародно-правового дискурсу на лексичному, граматичному, зокрема й синтаксичному, і стилістичному рівнях. Встановлено, що лексичний рівень міжнародних конвенцій ООН транспортного спрямування характеризується використанням загальної (суспільно-політичної), спеціальної та термінологічної груп лексичних одиниць, абревіатур (акронімів та ініціальних абревіатур), інтернаціоналізмів і неасимільованих запозичень з латинської та французької мов, а також вставних слів, що притаманні діловим стандартам. На граматичному рівні міжнародним конвенціям ООН транспортного спрямування притаманне широке вживання пасивного стану, використання модальних дієслів, віддієслівних іменників, дієприкметників теперішнього і минулого часу. На синтаксичному рівні конвенції ООН транспортного спрямування характеризуються використанням однорідних членів речення, колокацій з прийменниками, ґерундіальних і дієприкметникових зворотів, віддієслівних та інфінітивних конструкцій, а також інверсії підмета та присудка. Стилістично міжнародні конвенції ООН транспортного спрямування укладаються відповідно до офіційно-ділового та науково-технічного стилів.

The article outlines the specific genre features of United Nations conventions as part of international legal discourse. The authors justify the function of EU conventions. On the material of the UN conventions related to transport (namely, “Convention on Road Traffic”, “United Nations Convention on the Law of the Sea”, “Customs Convention on the International Transport of Goods under Cover of TIR Carnets (TIR Convention)”, “Convention for the unification of Certain Rules for International Carriage by Air (Montreal Convention)”, “United Nations Convention on Contracts for the International Carriage of Goods Wholly or Partly by Sea (Rotterdam Rules)”, “Convention on the Contract for the International Carriage of Passengers and Luggage by Road (CVR)”, “Convention concerning International Carriage by Rail”), the authors specify and exemplify the basic linguistic features of this group of texts: in the lexical, grammatical, in particular syntactic, and stylistic levels. It has been established that the lexical level of UN conventions on transportation is represented by the use of general (socio-political), special and terminological groups of lexical units, abbreviations (acronyms and initial abbreviations), internationalisms and unassimilated borrowings from the Latin and French languages, linking words inherent in business standards. At the grammatical level, the UN conventions on transportation are characterized by the wide use of the passive voice, modal verbs, gerund, present and past participles. At the syntactic level, UN conventions on transportation are characterized by the use of homogeneous subjects, predicates, objects, prepositional phrases, gerundial and participial clauses, as well as inversion. Stylistically, UN conventions of transportation are concluded in accordance with official-business and scientific-technical styles.