Літературні "енциклопедії" Латвії: від друкованих книг до інтернет-видання literatura.lv.

Abstract

Історія латвійських літературознавчих видань енциклопедичного характеру налічує вже близько сто років. Деякі із них виходили на території Латвії, інші – закордоном, за допомогою латиської еміграції. 1902 р. М. Аронс уклав досить солідний «Покажчик латиської перекладеної художньої літератури». Потім з’явилися «Покажчик латиської літератури» Я. Місіньша (1924 – 37), «Книги для латгальських латишів…» В. Сейле (1936), «Латиські письменники» (1955) та інші. Об’єктом систематизації здебільшого була оригінальна або перекладена література латишів якось певного періоду. Хоча мали місце і видання, присвячені виключно літературам народів, які проживали на території Радянського Союзу («Народні письменники СРСР» (1970), де достатньо представленим виглядає українське письменство як частина латиськомовного перекладознавства). В часи радянської окупації в Латвії виходили й двомовні (латисько-російські) покажчики, як-от «Латиське радянське літературознавство і критика: бібліографічний покажчик» (1984 – 1987). Ця книга наскрізь забарвлена комуністичною пропагандою, але її інформаційний список – широкоохоплюючий і різнотематичний. Ще одним із знакових латвійських літературних покажчиків є «Бібліографія видань латиської еміграції», яку уклав Б. Єгерс (1968 – 96). З 90-х років ХХ ст. починають з’являтися вузькофахові солідні бібліографічні покажчики, як-от «Покажчик латиських романів. 1873 – 2013» (1997), «Покажчик збірок латиської поезії» (2010), «Покажчик латиських п’єс» (2013), «Покажчик латиської короткої прози» (2015). У латвійському літературознавстві присутні і різні бібліографічні або автобіографічні словники, збірки життєписів або так звані «літературні портрети». Найавторитетнішими є біографічний словник «Латвійська література у біографіях» (1992, 2003), «Портрети латиських письменників» (1994 – 2002), «Автопортрети: автори, які розповідають про себе» (1965). Англомовні довідники («Балтійська драма…» (1981), «Балтійські письменники: Естонія, Латвія, Литва…» (2009) акцентують на взаємопов’язаності літератур трьох країн Балтії та презентують їх як нероздільне мистецьке явище. Першою справжньою літературно-мистецтвознавчою енциклопедією Латвії можна назвати «Літературу Латвії у портретах» (1926), упорядником якої був А. Пранде. У цій книзі, що охоплює період від 1530 до 1926 років, було зібрано понад 1300 біографій і 1228 зображень. А декілька років тому в Латвії з’явився інтернет-портал literatura. lv. – перша і наразі єдина латвійська літературна енциклопедія подібного формату. Власне, у цій статті описуються і аналізуються літературні енциклопедичні видання Латвії, починаючи від перших років ХХ ст. і до наших днів, які є вагомими першорядними інформаційними орієнтирами для тих, хто хоче вивчати письменництво цієї балтійської країни.

The history of Latvian literary publications of an encyclopedic nature is about a hundred years old. Some of them were printed on the territory of Latvia, others abroad, with the help of Latvian emigration. M. Arons compiled a rather solid «Index of Latvian Translated Fiction» in 1902. Then appeared J. Misinsh’s «Index of Latvian Literature» (1924 – 37), V. Seile’s «Books for Latgale Latvians…» (1936), «Latvian Writers» (1955) and others. The object of systematization was mainly original or translated Latvian literature of a certain period. Although there were also publications devoted exclusively to the literature of peoples, who lived in the territory of the Soviet Union («People’s Writers of the USSR», 1970), where Ukrainian literature seems to be sufficiently represented as a part of Latvian translation studies). During the Soviet occupation the bilingual (Latvian-Russian) indexes were also published in Latvia, such as «Latvian Soviet Literary Studies and Criticism: Bibliographical Index» (1984 – 1987). This book is full of a communist propaganda, but its informational list is wide and diverse. Another significant Latvian literary index is the «Bibliography of the Latvian Emigration’s Publications» (1968 – 96) compiled by B. Yegers. Since the 90s of the XX century the highly specialized solid bibliographic indexes are beginning to appear, such as «Index of Latvian Novels. 1873 – 2013» (1997), «Index of the Collections of Latvian poetry» (2010), «Index of Latvian Plays» (2013), «Index of Latvian Short Prose» (2015). There are also various bibliographic or autobiographical dictionaries, collections of biographies or so-called «literary portraits» in Latvian literary studies. The most authoritative are the biographical dictionary «Latvian Literature in Biographies » (1992, 2003), «Portraits of Latvian Writers» (1994 – 2002), «Self-portraits: Authors who Tell about Themselves» (1965). English-language reference books («Baltic Drama…» (1981), «Baltic Writers: Estonia, Latvia, Lithuania…» (2009) emphasize the interconnectedness of the literatures of three Baltic countries and present them as an inseparable artistic phenomenon. The first true literary and artistic encyclopedia of Latvia can be called «Latvia’s Literature in Portraits» (1926), compiled by A. Prande. This book covers the period from 1530 to 1926 and contains over 1,300 biographies and 1,228 images. А few years ago the internet portal literatura.lv appeared in Latvia. It’s the first and currently the only Latvian literary encyclopedia of this format. Actually, in this article I describe and analyze the literary encyclopedic editions of Latvia, starting from the first years of the 20th century and to the present day, which are important primary reference points for those, who wish to study the literature of this Baltic country.