Проблематика та художні особливості повісті-антиутопії Ю. Полякова "Деммістечко"

Abstract

У статті розглянуто повість Ю. Полякова «Деммістечко» як таку, котра належить до антиутопічної літератури. Розгляд здійснено у порівнянні повісті з класичними творами означеного жанру – романами Є. Замятіна «Ми» та Дж. Орвелла «1984», – й визначено основоположні риси, що вирізняють твір з-поміж інших антиутопій: створення негативної соціальної побудови з огляду на особливості зображення письменником антиутопічного сьогодення, що засновується на поєднанні реалій радянської минувшини та пострадянської сучасності; окреслено особливості попереджувального пафосу повісті-антиутопії, за допомогою якого автор викриває тоталітарне і псевдодемократичне суспільство й у такий спосіб засуджує минуле і сучасне, зумовлене минулим; зазначено видові риси, які дозволяють віднести повість до жанру антиутопії, як-от: соціологізм, котрий виявляється у створенні негативної соціальної побудови за допомогою фантастики, гротеску, гіперболізації, парадоксальних ситуацій та абсурдизації; універсалізм – розгляд актуальних проблем соціально-політичного й етичного характеру, притаманних усьому пострадянському простору; інтелектуалізм, що з’являється завдяки асоціаціям і паралелям із соціально-політичними реаліями Радянського Союзу й Росії; зазначено риси, які відрізняють повість від класичних творів-антиутопій, зокрема особливий хронотоп, що сприяє негативній репрезентації минулого й сьогодення; своєрідність побудови конфлікту та сюжету, який розгортається за канонами шпигунського детективу; тип героя, котрий є характерним продуктом означених соціальних умов; використання ненормативної лексики, покликаної показати авторське ставлення до зображуваного; окреслено образ Рятівника Вітчизни, котрий асоціюється з образами Благодійника (Є. Замятін «Ми») та Старшого Брата (Дж. Орвелл «1984») і конструюється засобами гротеску за допомогою поєднання рис радянських генсеків, та гротескні ситуації, які відображають і підкреслюють авторську позицію; названо прийоми, притаманні антиутопії, – використання неологізмів й абревіатур, уривків пісень, віршів і слоганів, покликаних створити певні асоціації.

The article examines Yu. Polyakov's story "Demmistechko" as belonging to dystopian literature. The review is carried out by comparing the story with the classic works of the specified genre – the novels of E. Zamyatin "We" and J. Orwell "1984" – and the fundamental features that distinguish the work from other dystopias are determined: the creation of a negative social structure in view of the peculiarities of the image a writer of the dystopian present, which is based on the combination of the realities of the Soviet past and the post-Soviet modernity; the peculiarities of the warning pathos of the dystopian story are outlined, with the help of which the author exposes the totalitarian and pseudo-democratic society and in this way condemns the past and the present, conditioned by the past; specific features are indicated that allow the story to be attributed to the genre of dystopia, such as: sociologism, which is manifested in the creation of a negative social structure with the help of fiction, grotesque, hyperbolization, paradoxical situations and absurdization; universalism – consideration of current problems of a socio-political and ethical nature inherent in the entire post-Soviet space; intellectualism, which appears due to associations and parallels with the socio-political realities of the Soviet Union and Russia; the features that distinguish the novel from classic dystopian works are indicated, in particular, a special chronotope that contributes to the negative representation of the past and present; the originality of the construction of the conflict and the plot, which unfolds according to the canons of a spy detective; the type of hero, which is a characteristic product of certain social conditions; the use of profanity intended to show the author's attitude to the image; the image of the Savior of the Fatherland is outlined, which is associated with the images of the Benefactor (E. Zamyatin "We") and the Elder Brother (J. Orwell "1984") and is constructed by means of the grotesque by combining the features of the Soviet general secretaries, and grotesque situations that reflect and emphasize the author's position ; techniques inherent in dystopia are named – the use of neologisms and abbreviations, excerpts from songs, poems and slogans designed to create certain associations.