Вербалізація архетипного концепту тінь у повісті Ю.М. Мушкетика "Диявол не спить"

Abstract

Статтю присвячено дослідженню особливостей становлення видатного українського майстра слова другої половини ХХ століття Ю.М. Мушкетика. Основну увагу приділено розгляду особливостей мовної реалізації архетипного концепту ТІНЬ у творі Ю.М. Мушкетика. Під архетипним концептом розуміємо лінгвоментальну категорію, яка репрезентує культурні первісні образи, що перебувають у колективному несвідомому як набутки колективної уяви та знаходять відображення в мові. Архетипні концепти формує сукупність об’єктивних, культурних і суб’єктивних знань. Структурно архетипний концепт становить собою певний смисловий простір, який утворюють фрейми та слоти. Існує психологічне та культурне потрактування архетипних концептів, відповідно, різняться й підходи до аналізу психологічних та культурних архетипів. У структурі культурного архетипного концепту є чітко окреслене ядро, приядерна зона та периферія, тут доцільно виокремлювати семантичні наповнення. Якщо ж говорити про психологічні архетипи, то їх доцільніше аналізувати, використовуючи термінопоняття «фрейм» та «слот». У статті зосереджено увагу на фреймах, які формують архетипний концепт ТІНЬ, а також окреслено лінгвопоетичні засоби, що становлять ці фрейми. Запропонований підхід синтезує у собі здобутки лінгвокогнітивного, лінгвокультурологічного та лінгвопоетичного підходів, що дозволяє виявити багатокомпонентну й багатошарову структуру концепту в художньому творі й за допомогою дослідження мовних засобів репрезентації концепту встановити ідіостильові риси. Об’єктом дослідження стала повість «Диявол не спить». Цей твір репрезентує автора як українського митця, що зображує людину в психологічній боротьбі, у змаганні душі. Образ Григорія Сковороди, який подає Ю.М. Мушкетик у своїй повісті, зовсім не типовий, тут український філософ позбавлений ореолу святості, а постає звичайною людиною, яка має свої сумніви. Розкриттю внутрішнього світу якраз і сприяє розгляд свідомості персонажів твору крізь призму архетипного аналізу.

The article is devoted to the study of the peculiarities of the formation of the outstanding Ukrainian master of the word of the second half of the XX century Yu. M. Mushketyk. The main attention is paid to the consideration of the peculiarities of the linguistic realization of the archetypal concept SHADOW in the work by Yu. M. Mushketyk. The archetypal concept is the linguomental category, which represents the cultural primitive images that are in the collective unconscious as the achievements of the collective imagination and are reflected in language. Archetypal concepts are formed by a set of objective, cultural and subjective knowledge. Structurally, the archetypal concept is a certain semantic space formed by frames and slots. There is a psychological and cultural interpretation of archetypal concepts, respectively, and different approaches to the analysis of psychological and cultural archetypes. The structure of the cultural archetypal concept has a clearly defined core, core area and periphery, here it is advisable to distinguish semantic content. If we talk about psychological archetypes, it is more appropriate to analyze them using the terms frame and slot. The article focuses on the frames that form the archetypal concept SHADOW, as well as outlines the linguistic and poetic means that make up these frames. The proposed approach synthesizes the achievements of linguocognitive, linguocultural and linguopoetic approaches, which allows to identify the multicomponent and multilayered structure of the concept in the work of art, by studying the linguistic means of representation of the concept to establish idiostyle features. The object of research was the novel “The Devil Does Not Sleep”. This work represents the author as a Ukrainian artist who depicts a man in a psychological struggle, in the struggle of the soul. The image of Hryhoriy Skovoroda, presented by Yu. M. Mushketyk in his novel, is not typical at all, here the Ukrainian philosopher is deprived of the aura of holiness, but appears as an ordinary person who has his doubts. The disclosure of the inner world is facilitated by the consideration of the consciousness of the characters of the work through the prism of archetypal analysis.