Особливості цитокінового профілю у хворих на хронічний гепатит С, поєднаний із хронічним панкреатитом

Abstract

Резюме. Вступ. Часто перебіг хронічного гепатиту С (ХГС) ускладнюється наявністю позапечінкових проявів та одночасних супутніх хвороб шлунково-кишкового тракту, одним із яких є хронічний панкреатит (ХП). Проте генез ушкоджень підшлункової залози при ХГС не є до кінця вивченим. Мета дослідження. Порівняти показники цитокінового профілюу хворих на ХГС та ХГС ,поєднаний з ХП із різним рівнем вірусного навантаження, ступеня фіброзу печінки та фекальної еластази-1. Матеріали та методи. У дослідження включені 148 хворих, які були розділені на 3 групи: 1 гр. – 48 хворих на ХГС, 2 гр. – 28 хворих на ХП та 3 група – 72 хворих на ХГС+ХП. Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб. У свою чергу, пацієнти 3 групи були розділені на 3а групу (n=52) – хворі на ХГС+ХП із зовнішньосекреторною (ЗС) недостатністю підшлункової залози (НПЗ) та 3б групу (n=20) – хворі на ХГС+ХП зі збереженою ЗС функцією ПЗ. Хворі були віком від 18 до 70 років та надали свою згоду на участь у дослідженні. ЗС функцію ПЗ оцінювали за результатами панкреатичної фекальної еластази-1 (ФЕ-1). Ступінь фіброзу печінки визначали за допомогою неінвазивного методу діагностики – ФіброМакс. ІЛ-6, ІЛ-4, ІЛ-10, фактор некрозу пухлин-α (ФНП-α), неоптерин у сироватці крові та ФЕ-1 в калі визначали методом імуноферментного аналізу (ІФА). Аналіз і обробка результатів обстеження хворих здійснювалися за допомогою комп’ютерної програми Jamovi 2.3.21, Microsoft Excel, Statistics for Windows v.7.0 (StatSoft Inc, США) з використанням параметричних і непараметричних методів оцінки отриманих результатів. Різницю вважали статистично значущою при p<0,05. Результати досліджень. При аналізі отриманих результатів у всіх груп хворих були виявлені достовірно вищі рівні ІЛ-6, неоптерину, ФНП-а та знижені ІЛ-4 та ІЛ-10 порівняно з контрольною групою (p<0,001). Зокрема, у хворих 3-ої групи (ХГС+ХП), порівняно з хворими на ХГС без ХП та хворими на ХП встановлено у 1,75 та 1,5 разу вищі рівні ІЛ-6, в 2 і 1,9 разу – неоптерину та в 1,25 разу нижчі рівні протизапального ІЛ-10 порівняно з 1 і 2 групою (p<0,001). Статистично значимої різниці між рівнями ФНП-а та ІЛ-4 у хворих усіх груп не було виявлено. У хворих на ХГС+ХП з ранніми стадіями фіброзу (F0-1 та F1-2) визначалися вищі середні рівні ІЛ-6 та неоптерину, ніж у хворих з глибшими стадіями фіброзу. Було встановлено, що рівні ІЛ-6 та неоптерину позитивно корелюють із рівнем вірусного навантаження (r=0,869, p<0,001) та вираженістю некрозапального процесу в печінці за рівнями АЛТ (r=0,68, p<0,001). Виявлено негативну кореляцію між рівнями ІЛ-6, неоптерину та рівнем ФЕ-1 (r=-0,649, p<0,001). Середнє значення вірусного навантаження у хворих на ХГС+ХП із ЗСНПЗ було у 1,5 разу вище, ніж у хворих на ХГС+ХП зі збереженою зовнішньосекреторною функцією ПЗ (6,6±2,3*105 МО/мл проти 4,5±2,2*103 МО/мл). Середні рівні ФЕ-1 були у 2,9 разу нижчими в групі 3а, ніж у групі 3б (143±41,5 мкг/г проти 416±68,3 мкг/г) (p<0,001). При порівнянні хворих 3а і 3б груп встановлено, що у хворих на ХГС+ХП із ЗСНПЗ виявлено вищі середні рівні прозапальних цитокінів ІЛ-6: 28,7±5,16 пг/мл проти 22,9±5,58 пг/мл у хворих ХГС+ХП без ЗСНПЗ (p<0,001); неоптерину – 34,73±7,44 пг/мл проти 28,6±6,24 пг/мл (p=0,005) та нижчі значення протизапальних цитокінів: ІЛ-4 – 4,34±1,7 пг/мл проти 5,63±1,69 пг/мл (p=0,006) та ІЛ-10 – 6,2±1,95 пг/мл проти 8,63±1,98 пг/мл (p<0,001). Натомість не було виявлено статистично значимої різниці в рівнях ФНП-α у цих хворих. Висновки. У хворих на ХГС із супутнім ХП при наявності ЗСНПЗ встановлено більш виразний цитокіновий дисбаланс, ніж у хворих із збереженою зовнішньосекреторною функцією ПЗ, за рахунок високих рівнів прозапальних цитокінів ІЛ-6 і неоптерину, що залежить від активності запального процесу в печінці та рівня вірусного навантаження.