Особливості цитокінового профілю у хворих на хронічний гепатит С, поєднаний із хронічним панкреатитом

Abstract

Резюме. Вступ. Часто перебіг хронічного гепатиту С (ХГС) ускладнюється наявністю позапечінкових проявів та одночасних супутніх хвороб шлунково-кишкового тракту, одним із яких є хронічний панкреатит (ХП). Проте генез ушкоджень підшлункової залози при ХГС не є до кінця вивченим. Мета дослідження. Порівняти показники цитокінового профілюу хворих на ХГС та ХГС ,поєднаний з ХП із різним рівнем вірусного навантаження, ступеня фіброзу печінки та фекальної еластази-1. Матеріали та методи. У дослідження включені 148 хворих, які були розділені на 3 групи: 1 гр. – 48 хворих на ХГС, 2 гр. – 28 хворих на ХП та 3 група – 72 хворих на ХГС+ХП. Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб. У свою чергу, пацієнти 3 групи були розділені на 3а групу (n=52) – хворі на ХГС+ХП із зовнішньосекреторною (ЗС) недостатністю підшлункової залози (НПЗ) та 3б групу (n=20) – хворі на ХГС+ХП зі збереженою ЗС функцією ПЗ. Хворі були віком від 18 до 70 років та надали свою згоду на участь у дослідженні. ЗС функцію ПЗ оцінювали за результатами панкреатичної фекальної еластази-1 (ФЕ-1). Ступінь фіброзу печінки визначали за допомогою неінвазивного методу діагностики – ФіброМакс. ІЛ-6, ІЛ-4, ІЛ-10, фактор некрозу пухлин-α (ФНП-α), неоптерин у сироватці крові та ФЕ-1 в калі визначали методом імуноферментного аналізу (ІФА). Аналіз і обробка результатів обстеження хворих здійснювалися за допомогою комп’ютерної програми Jamovi 2.3.21, Microsoft Excel, Statistics for Windows v.7.0 (StatSoft Inc, США) з використанням параметричних і непараметричних методів оцінки отриманих результатів. Різницю вважали статистично значущою при p<0,05. Результати досліджень. При аналізі отриманих результатів у всіх груп хворих були виявлені достовірно вищі рівні ІЛ-6, неоптерину, ФНП-а та знижені ІЛ-4 та ІЛ-10 порівняно з контрольною групою (p<0,001). Зокрема, у хворих 3-ої групи (ХГС+ХП), порівняно з хворими на ХГС без ХП та хворими на ХП встановлено у 1,75 та 1,5 разу вищі рівні ІЛ-6, в 2 і 1,9 разу – неоптерину та в 1,25 разу нижчі рівні протизапального ІЛ-10 порівняно з 1 і 2 групою (p<0,001). Статистично значимої різниці між рівнями ФНП-а та ІЛ-4 у хворих усіх груп не було виявлено. У хворих на ХГС+ХП з ранніми стадіями фіброзу (F0-1 та F1-2) визначалися вищі середні рівні ІЛ-6 та неоптерину, ніж у хворих з глибшими стадіями фіброзу. Було встановлено, що рівні ІЛ-6 та неоптерину позитивно корелюють із рівнем вірусного навантаження (r=0,869, p<0,001) та вираженістю некрозапального процесу в печінці за рівнями АЛТ (r=0,68, p<0,001). Виявлено негативну кореляцію між рівнями ІЛ-6, неоптерину та рівнем ФЕ-1 (r=-0,649, p<0,001). Середнє значення вірусного навантаження у хворих на ХГС+ХП із ЗСНПЗ було у 1,5 разу вище, ніж у хворих на ХГС+ХП зі збереженою зовнішньосекреторною функцією ПЗ (6,6±2,3*105 МО/мл проти 4,5±2,2*103 МО/мл). Середні рівні ФЕ-1 були у 2,9 разу нижчими в групі 3а, ніж у групі 3б (143±41,5 мкг/г проти 416±68,3 мкг/г) (p<0,001). При порівнянні хворих 3а і 3б груп встановлено, що у хворих на ХГС+ХП із ЗСНПЗ виявлено вищі середні рівні прозапальних цитокінів ІЛ-6: 28,7±5,16 пг/мл проти 22,9±5,58 пг/мл у хворих ХГС+ХП без ЗСНПЗ (p<0,001); неоптерину – 34,73±7,44 пг/мл проти 28,6±6,24 пг/мл (p=0,005) та нижчі значення протизапальних цитокінів: ІЛ-4 – 4,34±1,7 пг/мл проти 5,63±1,69 пг/мл (p=0,006) та ІЛ-10 – 6,2±1,95 пг/мл проти 8,63±1,98 пг/мл (p<0,001). Натомість не було виявлено статистично значимої різниці в рівнях ФНП-α у цих хворих. Висновки. У хворих на ХГС із супутнім ХП при наявності ЗСНПЗ встановлено більш виразний цитокіновий дисбаланс, ніж у хворих із збереженою зовнішньосекреторною функцією ПЗ, за рахунок високих рівнів прозапальних цитокінів ІЛ-6 і неоптерину, що залежить від активності запального процесу в печінці та рівня вірусного навантаження.

Introduction. The course of chronic hepatitis C (CHC) is often complicated by the presence of extrahepatic manifestations and concomitant diseases of the gastrointestinal tract, one of which is chronic pancreatitis (CP). However, the genesis of pancreatic damage in CHC is not fully understood. The aim. To compare the indicators of the cytokine profile in patients with CHC and CHC combined with CP with different levels of viral load, degree of liver fibrosis and fecal elastase-1. Materials and methods. The study included 148 patients who were divided into 3 groups: group 1 (n=48) patients with CHC, group 2 (n=28) patients with CP, and group 3 (n=72) patients with CHC+CP. The control group included 20 practically healthy people. In turn, the patients of group 3 were divided into group 3a (n=52) – patients with CHC+CP with EPI and group 3b (n=20) – patients with CHC+CP with preserved excretory function of the pancreas. The patients were aged from 18 to 70 years and gave their consent to participate in the study. The exocrine function of the pancreas was evaluated by the results of pancreatic fecal elastase-1 (FE-1). The degree of liver fibrosis was determined using a non-invasive diagnostic method – FibroMax. IL6, IL-4, IL-10, tumor necrosis factor-α (TNF-α), neopterin in blood serum and the level of FE-1 in stool were determined by ELISA. The analysis and processing of the results of the examination of patients was carried out using the computer program Jamovi 2.3.21 Microsoft Excel, Statistics for Windows v.7.0 (StatSoft Inc, USA) using parametric and non-parametric methods of evaluating the obtained results. The difference was considered statistically significant at p<0.05. The results. When analyzing the obtained results, in all groups of patients significantly higher levels of IL6, neopterin, TNF-α and lower levels of IL-4 and IL-10 were found compared to the control group (p<0.001). Namely, in patients with CHC+CP, compared to patients with isolated CHC and CP, levels of IL-6 were 1.75 and 1.5 times higher, levels of neopterin were 2 and 1.9 times higher, and levels of anti-inflammatory IL-10 were 1.25 times lower in comparison with groups 1 and 2 (p<0.001) There was no statistically significant difference between the levels of TNF-α and IL-4 in all groups of patients.