On the issue of the challenges of translating business discourse (extralinguistic aspects)

Abstract

The article is dedicated to the study of the non-verbal communicative means in the aspect of translation, in particular strategies, tactics and devices of rendering non-verbal elements of speech etiquette while translating business discourse. The theoretical grounding for the article was formed by the works by Ukrainian and foreign scholars in the field of intercultural communication. In the course of the research there have been investigated the peculiarities of the structure, semantics and functioning of the non-verbal elements of speech etiquette. It has been proved that the incorrect interpretation of gestures, poses, look, clothes by the representatives of different cultures may result not only in the cultural and communicative barrier but also in the total failure. The research has been carried out on the basis of the scripts of business talks and conferences in English and their Ukrainian translations. It has been revealed that the dominant strategy in rendering non-verbal communicative means in translating English business discourse into Ukrainian is the strategy of re-addressing, relying on which the translator chooses translation tactics and devices. The choice of the strategy is connected with the relevance of the achievement of the communicative goal of the audience’s persuasion in this type of discourse. The leading role among the tactics is given to the tactic of rendering relevant information, tactic of linguistic and cultural adaptation and tactic of correct information presentation. The most recurrent translation devices are descriptive translation and contextual replacement. The perspective is seen in the more detailed analysis of each variety of non-verbal communicative means in the aspect of their rendering in translation into other languages.

Статтю присвячено дослідженню невербальних засобів комунікації в аспекті перекладу, зокрема вивченню стратегій, тактик і прийомів відтворення невербальних елементів мовленнєвого етикету під час перекладу ділового дискурсу. Теоретичним підґрунтям слугували досягнення вітчизняних і зарубіжних дослідників у сфері міжкультурної комунікації. Під час дослідження вивчено особливості структури, семантики та функціонального призначення невербальних елементів мовленнєвого етикету. Доведено, що неправильна інтерпретація жестикуляції, пози, погляду, одягу представниками різних культур може призвести не тільки до створення культурно-комунікативного бар’єру, а й до повної комунікативної невдачі. Дослідження провадилось на матеріалі транскриптів ділових перемов і конференцій англійською мовою та їх перекладів українською. У процесі дослідження визначено закономірності, які дозволили сформулювати основні висновки. Ураховано надбання науковців у розвідках за зазначеною тематикою. З’ясовано, що провідною стратегією у відтворенні невербальних комунікативних засобів у перекладі англомовного ділового дискурсу українською мовою є стратегія переадресації, відповідно до якої перекладач обирає тактики і прийоми перекладу. Вибір цієї стратегії пов’язаний із вирішальною роллю досягнення комунікативної мети в цьому виді дискурсу. Серед тактик головне місце посідають тактика передання релевантної інформації, тактика лінгвокультурної адаптації і тактика коректного оформлення інформації. Серед перекладацьких прийомів найбільш розповсюдженими виявились описовий переклад та контекстуальна заміна. Дослідження має подальшу перспективу. Перспектива вбачається в більш детальному аналізі кожного окремого різновиду невербальних комунікативних засобів в аспекті їх відтворення у перекладі на матеріалі інших мов.