Стратегія евфемізації в ідеологічному дискурсі редакційної статті (на матеріалі The New York Times та The Washington Post)

Abstract

Стаття присвячена дослідженню прийомів евфемізації в текстах редакційних статей під колективним авторством. Розглянуто дискурсну природу евфемізму, який постає у вигляді когнітивного процесу концептуалізації дійсності та вербалізований у низці мовних засобів. Використання евфемізмів дає змогу адресантові здійснювати ідеологічний контроль дискурсу шляхом уникнення небажаних тем та пом’якшення негативних аспектів, які не відповідають позитивному зображенню «своєї» групи та могли б викликати осуд в адресата. У такий спосіб адресант здійснює імпліцитний вплив на сприйняття ситуації адресатом. Як свідчать результати здійсненого аналізу матеріалу, в дискурсі редакційної статті видань The New York Times та The Washington Post найпоширенішими прийомами утворення евфемізмів є лексична заміна, метафорична концептуалізація, літота та використання пасивних конструкцій. Лексична заміна відбувається через 1) уживання лексем, які лише частково передають істину, 2) використання лексики з дифузною семантикою як засобу заміни понять, 3) застосування технічних, наукових та інших термінів як інструменту вираження об’єктивності, що дає змогу змістити інтерпретацію негативних явищ у більше нейтральне русло, 4) вживання вишуканої лексики задля досягнення ефекту завуальованості та обізнаності адресанта. Використання метафори дозволяє розвинути цілий сценарій і, як наслідок, ускладнити зміст, приховати певні аспекти та наголосити на інших. Літота нейтралізує негативний бік денотата через висловлення лише часткової істини. Застосування пасивних конструкцій уможливлює усунення провини та приховування суб’єкта дії. Деконструкція імпліцитних смислів, які лежіть в основі евфемізмів, набуває дедалі більшої ваги, позаяк допомагає виявити приховані інтенції адресанта та уникнути потенційної маніпуляції фактами.

The article explores euphemisation techniques in the texts of editorials under collective authorship. The discourse nature of euphemism, which is manifested in the cognitive process of conceptualization of reality and verbalized in discourse through a number of linguistic means, is examined. The use of euphemisms enables the addresser to exercise ideological control of discourse by avoiding unwanted topics and mitigating negative aspects which do not correspond to the positive image of “our” group and could result in the addressee’s disapproval. In this way, the addresser wields implicit influence on the addressee’ perception of the situations. From the analysis of the material, it has been inferred that in the discourse of The New York Times and The Washington Post editorials, the most common methods of creating euphemisms include lexical substitute, metaphorical conceptualization, litotes, and passive structures. Lexical substitute is manifested through 1) the use of lexemes that convey only partial truth; 2) the use of vocabulary with diffuse semantics as a means of replacing concepts; 3) the use of technical, scientific, and other terms as a way of expressing objectivity, which enables the addresser to shift the interpretation of negative phenomena to a more neutral angle; 4) the use of sophisticated vocabulary to create the veiling effect and enhance the addresser’s knowledgeability. The use of metaphor contributes to developing an entire scenario and, as a result, complicating the message, attenuating certain aspects and reinforcing the others. Litotes neutralizes the negative facet of the denotatum by expressing only a partial truth. The use of passive structures enables the addresser to eliminate responsibility and conceal the subject of the action. The deconstruction of the implicit meanings underlying euphemisms is becoming increasingly important as it helps to uncover the addresser’s hidden intentions and avoid potential manipulation of the facts.