Зони перетину та розбіжності окремих поняттєвих значень категорії футуральності в сучасній французькій мові

Abstract

У статті розглядається питання про випадки семантичного зсуву основних форм і значень категорії футуральності (КФ) сучасної французької мови. У ході дослідження зазначається, що центральним значенням КФ є ідея майбутності, що є імпліцитно наявною в усіх чотирьох граматичних способах та їхніх периферійних значеннях, і яке в той чи той спосіб постає в усіх різновидах модальних значень та їх перетенів у межах КФ. Із чотирьох способів, які традиційно виокремлюються в сучасній французькій мові та мають семантичний потенціал системи futurum, чітко протиставлено за різною якістю футуральної семантики та за її вербальною реалізацією два: Indicatif та Impératif. Indicatif має найнейтральнішу та чітку семантику майбутньої дії за наявності контексту та актуалізаторів суб’єктивної модальності. Impératif має чітко окреслену семантику – безпосереднє звернення до адресата волевиявлення, що завжди стосується майбутнього. Менш чіткими є семантичні межі категорії футуральності між бажальним (Subjonctif) та умовним (Conditionnel) способами, які однаково передають нереальну, ймовірну, бажану, гіпотетичну дію, однаково передбачають реалізацію таких дій залежно від ситуації або від семантики дієслова головного речення. Conditionnel характеризований завжди імплікованою семантикою футуральності, формально складений із граматичних засобів Indicatif. Формальний збіг уживання форм Indicatif у Conditionnel дає змогу аналізувати Conditionnel у системі Indicatif зі значенням умовності. Subjonctif характеризується семою футуральної імплікованої семантики в окремих типах речень та має власну систему часо-видових форм для всіх типів просторово-часових відношень, окрім відношення слідування Présent du Subjonctif, Passé du Subjonctif, Imparfait du Subjonctif, що зумовлено самою семантикою футурума на рівні мовної системи.

The article under consideration focuses on the issue of the cases exemplifying the semantic shift of the main forms and meanings of the category of futurality in the modern French language. The study has found out that the central notion of the CF is the idea of the future, which is implicit in all four grammatical methods and their peripheral meanings and which in this or that way can be found in all the types of modal meanings and their overlapping within CF. Of the four methods that are traditionally distinguished in modern French and have the semantic potential of the system of futurum, two are in opposition due to different quality of the semantics of futurality and its verbal implementation: Indicatif and Impératif. Indicatif has the most neutral and clear semantics of future action in the presence of context and actualizers of subjective modality. Impératif has clearly defined semantics – a direct appeal to the addressee of the will, which is always about the future. The semantic boundaries of the category of futuality between subjunctive (Subjonctif) and conditional (Conditionnel) moods seem to be more obscure, as they equally convey unrealistic, probable, desirable, hypothetical action, equally forecast the implementation of such actions depending on the situation or the semantics of the main clause. Conditionnel is characterized by always implied semantics of futurality and is formally composed of grammatical means of Indicatif. The formal coincidence of the use of Indicatif forms in Conditionnel makes it possible to analyze Conditionnel in the Indicatif system with conditional meaning. Subjonctif is characterized by the seme of implied semantics of futurality in certain types of sentences and has its own system of time-aspect forms for all types of space-time relations, with the exception of the consecution relations of Présent du Subjonctif, Passé du Subjonctif, Imparfait du Subjonctif, which can be explained by the semantics of the system.