Перекладацькі стратегії реконцептуалізації модальності у креолізованих текстах

Abstract

У статті розглянуто основні теоретико-методологічні засади у дослідженні застосування стратегій передачі категорії модальності. Основну увагу приділено характеристиці мультимодальних, у нашому термінологічному апараті – креолізованих, текстів, які характеризуються відношенням до різних семіотичних світів. Модальність розглядається як складна і багатоаспектна категорія, що властива кожній мові, яка так чи інакше проявляється в кожному висловлюванні і відображає ставлення мовця до змісту його висловлювання, цільову установку і відношення змісту висловлювання до дійсності. Вибір тих чи інших засобів, їх комбінація і частотність вживання в текстах визначається комунікативними завданнями відправника. Вибір тих чи інших засобів для передачі модальності змісту висловлювання залежить від комунікативного наміру як відправника, так і цільової аудиторії. Отже, не існує жорстких правил у виборі того чи іншого засобу вираження модального компонента в тексті, хоча, безсумнівно, цей вибір опосередкований властивостями і правилами мови. Термінологічні рішення А. Честермана є корисними, особливо тому, що вони враховують розмежування між пізнавальним та мовно-текстовим аспектами та між процесом і результатом, а також тому, що полегшують точну ідентифікацію об’єкта аналізу у дослідженні концептуалізації модальності у креолізованих, або ж мультимодальних текстах. Актуальним завданням мовознавства та зокрема перекладознавства нового часу є дослідження характерних особливостей засобів вербалізації і візуалізації повідомлення під час мовленнєвого акту, тобто вивчення гетерогенних текстів у мультимедійних лінгвокультурних координатах. Перекладач у рамках сучасної антропоцентричної парадигми знання являє собою самостійну мовну особистість, яка, вибираючи той або інший спосіб передачі модальної семантики ВТ і ПТ, робить певний внутрішній вибір, діючи за/проти правил і заборон, визначених реципієнтом.

The article highlights the main theoretical and methodological insights into the study of the application of strategies in conveying the category of modality. The main attention is paid to the characteristics of multimodal, or in our terminology – creolized texts, which are characterized by the referring to different semiotic worlds. Modality is seen as a complex and multifaceted category inherent in each language, which is manifested in one way or another in each utterance and reflects the speaker’s attitude to the content of the utterance, purpose and attitude to reality. The choice of certain means, their combination and frequency of use in the texts is determined by the communicative tasks of the sender. The choice of certain means to convey modality depends on the communicative intention of both the sender and the target audience. Thus, there are no strict rules how to choose one or another means of expressing the modal component in the text, so as it mediated by the properties and rules of language. A. Chesterman’s terminological solutions are useful, especially because they take into account the distinction between the cognitive and linguistic and textual aspects, relation between process and result, which are helpful in identification of the object of analysis in the study of modality conveying in creolized or multimodal texts. Moreover, the urgent task of linguistics and, in particular, modern translation studies is to study the characteristics of the means of verbalization and visualization of the message during the speech act, i.e. the study of heterogeneous texts in multimedia linguistic and cultural systems. Translator is considered to be an independent linguistic personality who from the perspective of modern anthropocentric paradigm of knowledge chooses a proper and the best way of transmitting the modal semantics of the source and target texts taking into account internal choice, acts for/against the rules and prohibitions set by the recipient.