Типологія інтермедіальних образів у художній літературі

Abstract

У статті зроблено спробу теоретичного окреслення парадигми міждисциплінарних структур у художньому творі. Аналізується сукупність інтермедіальних образів як художнє ціле. Парадигма інтермедіальних образів у художньому творі подається у зв’язку з такими видами мистецтва, як архітектура, скульптура, живопис, музика, танець, література. Архітектурні та скульптурні образи в літературі представлені першими зразками архітектурного екфразису і подальшим розвитком фіксації психологічного стану персонажів під час опису вражень від сакральних споруд, внутрішнього розпису храмів, будівель житлового призначення тощо. На цьому рівні синтез мистецтв відбувається за рахунок вербальної характеристики явищ матеріальної культури. Близьким до архітектури просторовим видом мистецтва є скульптура через спільне для них відтворення образів дійсності в об’ємно-просторових, пластичних формах. Усі види скульптури (монументальні, станкові, малі форми) розраховані на взаємодію з архітектурою чи ландшафтом. Цей вид мистецтва є одним із засобів найглибшого впливу на людину й виконує естетичну, виховну, релігійну та пізнавальну функції. У статті наводяться приклади перших зразків живописного екфразису. Зокрема, вказується на важливу функцію мініатюрного живопису, яскраво представленого у рукописних книгах, та видів станкового живопису з огляду на особливості його рецепції в художніх творах. Усвідомлення зв’язку музики і літератури простежується від грецької міфології (муза Евтерпа, Орфей) до прикладів використання композиторами літературних сюжетів у створенні музичних творів з опорою на теоретичні розробки з цього питання (від «Секретів поетичної творчості» Івана Франка до «Розповідей про літературу і музику» С.П. Шера). Опис танцювального виду мистецтва в літературі також має давню традицію, яка еволюціонує відповідно до цивілізаційного руху. Окреслення парадигми інтермедіальних образів у художньому творі дозволило систематизувати уявлення про міждисциплінарну архітектоніку системи образів, об’єднаних замислом, композицією, стилем. Через відображення концептосфери різних видів мистецтва у творі засобами художнього слова досягається подолання наслідків диференціації в естетиці й суспільстві, відбувається пошук втраченої цілісності буття.

The article attempts to theoretically outline the paradigm of interdisciplinary structures in a work of art. The set of intermedia images as an artistic whole is analyzed. The paradigm of intermediate images in a work of art is presented in connection with the following types: architecture, sculpture, painting, music, dance, literature. Architectural and sculptural images in the literature are represented by the first examples of architectural ekphrasis and the further development of fixing the psychological state of the characters while describing the impressions of sacred buildings, interior paintings of temples, residential buildings and more. At this level, the synthesis of arts takes place due to the verbal characterization of the phenomena of material culture. Sculpture is a spatial art form close to architecture through their common reproduction of images of reality in three-dimensional, plastic forms. All the types of sculpture (monumental, easel, small forms) are designed to interact with architecture or landscape. This kind of art is one of the means of the deepest influence on a person and performs aesthetic, educational, religious and cognitive functions. The article gives examples of the first examples of pictorial ekphrasis, in particular, points to the important function of miniature painting, vividly represented in manuscripts and types of easel painting and the peculiarities of its reception in works of art. Awareness of the connection between music and literature can be traced from the Greek mythology (muse Evterpa, Orpheus) to examples of composers’ use of literary plots in creating musical works based on theoretical developments on this issue (from “Secrets of Poetic Creativity” by Ivan Franko to “Stories About Literature and Music” by S. Sher). The description of the dance art form in literature also has a long tradition, which evolves in accordance with the civilization movement. The delineation of the paradigm of intermedia images in a work of art allowed to systematize the idea of interdisciplinary architecture of the system of images, united by design, composition, style. Through the reflection of the conceptosphere of different types of art in the work by means of the artistic word is achieved overcoming the results of differentiation in aesthetics and society, there is a search for the lost integrity of life.