Процесуальне становище експерта та спеціаліста як учасників цивільного процесу

Abstract

В даному науковому дослідженні розкриваються проблемні питання, які пов’язані із визначенням процесуального становища експерта та спеціаліст а як інших учасників судового процесу, діяльність яких є важливим джерелом отримання спеціальних знань у аспекті розгляду та вирішення цивільних справ. Проведено теоретико-прикладне дослідження якщо до визначення особливостей процесуального статусу експерта та спеціаліста в цивільному судочинстві, так і в аспекті розкриття відмінних рис між даними учасниками судового процесу. Аргументується позиція, згідно з якою експерт та спеціаліст не мають юридичної заінтересованості у результатах розгляду справи, а їх участь у процесі обумовлюється наданням обґрунтованого та об’єктивного письмового висновку на поставлені питання, або ж відповідно – необхідністю надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов’язаних із застосуванням технічних засобів. Задля досягнення поставленої мети, автором були застосовані характерні для правової науки методи. Дослідження проводилося із застосуванням діалектичного методу пізнання правової дійсності, що надав можливість проаналізувати сутність процесуального статусу експерта та спеціаліста. Використання системно-структурного методу надало можливість визначити загальну структуру роботи, що сприяло належному розкриттю завдань дослідження. На підставі проведеного дослідження, автор доходить висновку, що основними відмінними рисами між статусом експерта і спеціаліста в цивільному судочинстві, та результатами їх діяльності є: висновки та консультації спеціаліста, на відміну від висновку експерта, не відносяться до засобів доказування у цивільному процесі; висновок експерта є результатом спеціального дослідження, на відміну від висновку спеціаліста; законодавством встановлені чіткі вимоги як до особи, яка може бути судовим експертом, так і форми та змісту висновку експерта як засобу доказування; суттєвою є різниця в цивільному процесуальному статусі таких учасників судового процесу, а також в процесі їх залучення до розгляду у справі.

This research reveals problematic issues related to the determination of the procedural position of the expert and specialist as other participants in the trial, whose activities are an important source of specialized knowledge in terms of consideration and resolution of civil cases. A theoretical and applied study was conducted both to determine the features of the procedural status of an expert and a specialist in civil proceedings, and in terms of disclosing the differences beween these participants in the trial. The position is argued, according to which the expert and the specialist have no legal interest in the results of the case, and their participation in the process is conditioned by the provision of a reasoned and objective written opinion on the issues, or – the need for advice and technical assistance during the proceedings. actions related to the use of technical means. In order to achieve this goal, the author used methods typical of legal science. The study was conducted using a dialectical method of cognition of legal reality, which provided an opportunity to analyze the essence of the procedural status of the expert and specialist. The use of the system-structural method made it possible to determine the general structure of the work, which contributed to the proper disclosure of the objectives of the study. Based on the study, the author concludes that the main distinguishing features between the status of expert and specialist in civil proceedings, and the results of their activities are: conclusions and expert advice, in contrast to the expert’s opinion, do not belong to the means of proof in civil proceedings; the expert’s opinion is the result of a special study, in contrast to the expert’s opinion; the legislation sets clear requirements both for the person who may be a forensic expert and the form and content of the expert’s opinion as a means of proof; there is a significant difference in the civil procedural status of such participants in the trial, as well as in the process of their involvement in the case.