Акти закладення сіл на волоському праві у Калуському старостві Галицької землі

Abstract

Метою статті є вивчення процесу заселення Прикарпаття в ранньомодерний період крізь призму аналізу документів про закладення населених пунктів у Галицькій землі Руського воєводства в XVI – XVII століттях. Мова йде про сім локаційних грамот для сіл на волоському праві у Калуському старостві (Ясеня, Каменя, Петранки або Нової Бережниці, Лдзяного, Кадобної, Мислова і Кропивника), тексти яких раніше ніде не публікувалися. Документи були опрацьовані за копіями, що зберігаються у відділі рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України імені Василя Стефаника. Стаття супроводжується публікацією трьох актів (для Ясеня, Петранки і Кропивника). Аналіз текстів локаційних документів дає змогу стверджувати, що процес закладення сіл на волоському праві в Калуському старостві з кінця XVI по кінець XVII століття в цілому не відрізнявся від аналогічних процесів в добре досліджених Перемишльській і Сяноцькій землях. Локаційна грамота була документально оформленим дозволом старости заснувати село для осадчих, що попередньо купували угіддя в незаселених урочищах. Кожна з грамот фіксує їх імена. В нових поселеннях осадчі ставали князями – очільниками сільських громад на волоському праві. Акти містять перелік данин селян на користь замку та їх обов’язків щодо князів. Сплата перших і виконання других мали розпочатися після завершення періоду «волі», який в різних селах тривав від 2 до 16 років. Самі князі отримували від старост земельні ділянки в нових поселеннях (від 2 до 5 ланів), право на збір «осадчизни» (плати за поселення в новому селі) і на третю частину з кар (штрафів). На відміну від інших сіл на волоському праві, в актах Калуського староства відсутні згадки про обов’язок несення князями військової служби. Дозвіл закласти село тут могли одночасно отримати більше ніж 10 осіб з різними прізвищами (в Перемишльській і Сяноцькій землях грамоти надавалися, як правило, одній особі або рідним братам).

The objective of the work is to study the process of settlement of the Subcarpathia in the early modern period through the prism of the analysis of documents on the foundation of settlements in the Halych land of the Ruthenian Voivodeship in the 16th – 17th centuries. It is about seven foundation deeds for the villages under Wallachian law in Kalush starosty (Yasen, Kamin, Petranka or Nova Berezhnytsia, Ldziane, Kadobna, Mysliv, and Kropyvnyk), the texts of which have not been published anywhere before. The documents were processed based on copies stored in the Manuscripts Department of the Vasyl Stefanyk Lviv National Scientific Library of Ukraine. The article is accompanied by the publication of three deeds (for Yasen, Petranka, and Kropyvnyk). The analysis of the texts of the foundation documents makes it possible to assert that the process of foundation of the villages under Wallachian law in the Kalush starosty from the end of the 16th to the end of the 17th century, in general, did not differ from similar processes in the well-researched Przemyśl and Sanok lands. The foundation deed was a documented permission of the starost to found a village for «osadczys» (settlers), who had previously purchased land in uninhabited places. Each document records their names. In new settlements, osadczys became «kniazs», or heads of village communities under Wallachian law. Deeds contain a list of peasants’ tributes to the castle and their obligations to kniazs. The payment of the former and the performance of the latter were to begin after the end of the «tax freedom» period, which in different villages lasted from 2 to 16 years. The kniazs themselves received land plots in new settlements from the starosts (from 2 to 5 lans), the right to collect «osadczyzna» (fees for settling in a new village) and a third of the fines. In contrast to other villages under Wallachian law, there are no mentions of the obligation of kniazs to perform military service in the deeds of the Kalush starosty. More than ten people with different surnames could receive permission to found a village here at the same time (in the Przemyśl and Sanok lands, deeds were generally granted to one person or brothers).