Способи номінації в тематичній групі лексики ткацтва в середньонаддніпрянських говірках

Abstract

У статті на матеріалі говірок середньонаддніпрянського ареалу української мови проаналізовано способи номінації ткацької лексики, зокрема лексико-семантичної групи назв осіб, повʼязаних із ткацтвом, та лексико-семантичної групи назв пристроїв, знарядь та дій, повʼязаних із виготовленням основи для ткання. Ці групи об’єднують репрезентанти таких сем: ‘людина, яка займається тканнямʼ; ‘дружина ткачаʼ; ‘чоловік ткаліʼ; ‘син ткачаʼ; ‘дочка ткачаʼ; ‘підмайстер ткачаʼ; ‘людина, яка не вміє або лінується ткатиʼ, ‘пристрій, на якому снують основу для тканняʼ, ‘снувати, робити основу для тканняʼ, ‘знаряддя для намотування ниток на котушку човника’, ‘знаряддя, за допомогою якого готують основу для намотування на навій (ритки)ʼ, ‘крючок для протягування ниток через начиння і блятʼ. У процесі дослідження представлено особливості репрезентації зʼясовано структурно-семантичну організацію: лексеми, що виникли шляхом морфологічної чи семантичної деривації; аналітичні назви – атрибутивні й субстантивні словосполучення; пропозитивні – у формі речення. Частина однослівних найменувань збережені у свідомості діалектоносіїв попри архаїзацію самих реалій. Бажання мовців дати більш докладну характеристику предмета, назву якого вони не памʼятають, спонукає до вживання прийменниково-відмінкових конструкцій, словосполучень, пропозитивних структур, що свідчать про незавершеність процесу номінації та архаїзацію спеціалізованих назв у пам’яті інформантів. Простежено особливості номінативних процесів цих груп лексики, виявлено системні звʼязки досліджуваних номенів. Засвідчено лексеми, які мають різні словотвірні, фонетичні, акцентуаційні та граматичні варіанти в середньонаддніпрянських говірках, зумовлені здатністю мовців до індивідуального творення, спричиненого системою говірок, так і міждіалектними контактами. Звернено увагу на власне терміни, субститути, що набули спеціалізованого значення за суміжністю з поняттями виробничої лексики та за подібністю форми, й загальновживані назви. Полісемантичність та структурна організація цих лексико-семантичних груп свідчать про архаїзацію ткацького ремесла та динаміку його лексичного складу.

The article has analyzed the methods of nomination of weaving vocabulary, in particular the lexical-semantic group of persons’ names connected with weaving, and the lexical-semantic group of names of devices, tools and actions connected with making the basis for weaving. These groups bring together representatives of the following families: ‘a person engaged in weaving’; ‘a weaver’s wife’; ‘a weaver’s man’; ‘a weaver’s son’; ‘a weaver’s daughter’; ‘a weaver’s apprentice’; ‘a person who does not know how to weave or is lazy to do itʼ, ‘a device on which the warp is woven, 'to warp, to make a warp weaveʼ, ‘a tool for winding threads on a shuttle spool (ritki)ʼ, ‘a hook for pulling threads through utensils’. In the course of the research the peculiarities of representation have been presented, the structural-semantic organization has been clarified: lexemes that have arisen by morphological or semantic derivation; analytical names – attributive and substantive phrases; and propositional – in the form of a sentence. Some of the one-word names are preserved in the minds of dialect bearers, despite the archaization of the realities themselves. The desire of speakers to give a more detailed description of a subject, the name of which they do not remember, encourages the use of prepositional-case constructions, phrases, propositional structures, indicating the incompleteness of the nomination process and archaization of specialized names in the memory of informants. The peculiarities of the nominative processes of these vocabulary groups have been traced, the system connections of the examined nouns have been revealed. The lexemes that have different word-forming, phonetic, accentuation and grammatical variants in the Middle Dnieper dialects, due to the ability of speakers to individual creation caused by the system of dialects, and interdialectal contacts have been proved. Attention has been paid to the actual terms, substitutes that have acquired specialized meaning in connection with the concepts of industrial vocabulary and similarity of form, and common names. The polysemanticity and structural organization of these lexical-semantic groups testify about the archaization of the weaving craft and the dynamics of its lexical composition.