Lexico-semantic means of sensationalism in headings of German-language media texts

Abstract

Media text is a verbal information carrier which is characterized by intertextuality, pragmatic orientation and social regulation and spread through the press, radio, television, and the Internet. The headline, which is the title of a work, functions to establish contact with the reader, attract their attention and generate interest in the published material. The headline summarizes and foregrounds the most important information in the message and serves as a means of influence on the reader’s perception. This approach is considered to be unified in the global information space and can be regarded as a characteristic feature of the prevailing style of the newspaper headline, with a number of its inherent structural, lexicogrammatical, functional and stylistic features. The article is devoted to the study of the German language media headlines in order to identify and classify lexical and semantic means that represent sensationalism. The research is increasingly becoming important due to the fact that the gained results will help to reveal in more detail what linguistic techniques the authors of such headlines use to create the desired effect and will allow a deeper study of the level of sensational texts’ emotional impact on the readership. The strategies for generating a sensational headline are directly dependent on the semantic and stylistic potential of the lexical units included in its composition. The main features of media headlines include the author's desire to achieve the greatest expressiveness with the minimum of linguistic units. Sensational headlines are used in most cases for this purpose. Informational content, documentary presentation in headlines fades into the background. Real facts and assessments are transformed into figurative associations or comparisons. Headlines are characterized by manifestation of an individual author's style and expressive lexical and semantic means, which are often introduced, for example, colloquial vocabulary, neologisms, borrowings, unexpected word combinations. Rhetorical techniques are also applied in headlines, for example, metaphor, allusion, puns, antithesis, since their main task is to influence the addressee, attract their attention, surprise and intrigue.

Медіатекст – це вербальний носій інформації, який характеризується інтертекстуальністю, прагматичною спрямованістю та соціальною регуляцією, поширюючись через пресу, радіо, телебачення, Інтернет. Заголовок – це назва твору, основна мета якого полягає у встановленні контакту з читачем, приверненні уваги та інтересу до матеріалу, що публікується. Заголовок актуалізує найбільш важливу інформацію в повідомленні та виступає засобом впливу на сприймання її читачем. Такий підхід є уніфікованим у світовому інформаційному просторі і простежується як характерна риса сформованого стилю газетного заголовку, з низкою притаманних йому структурних, лексико-граматичних та функціонально-стилістичних рис. Статтю присвячено вивченню медійних заголовків із метою виявлення та класифікації лексико-семантичних засобів, що відтворюють сенсаційність. Необхідність такого дослідження зумовлена тим, що пропоновані результати допоможуть більш детально виявити, які лінгвістичні прийоми використовують автори подібних заголовків для створення бажаного ефекту, і дадуть змогу глибше дослідити рівень емоційного впливу сенсаційних текстів на читацьку аудиторію. Стратегії породження сенсаційного заголовку знаходяться в безпосередній залежності від семантичного та стилістичного потенціалу лексичних одиниць, що включаються до його складу. До основних особливостей медійних заголовків варто зарахувати прагнення автора досягти найбільшої виразності за умови мінімальної витрати мовних засобів. Із цією метою використовуються здебільшого сенсаційні заголовки. У них інформаційність, документальність викладу відходить на другий план, реальні факти і оцінки трансформуються в образні асоціації, порівняння, спостерігається прояв індивідуального авторського стилю, часто вводяться експресивні лексико-семантичні засоби, наприклад, розмовна лексика, неологізми, запозичені слова, несподіване поєднання різних слів, використовуються риторичні прийоми, як наприклад, метафора, алюзія, гра слів, антитеза, адже їхнє головне завдання – вплинути на реципієнта, привернути його увагу, здивувати і заінтригувати.