Неустойка за несвоєчасне повернення орендованого майна

Abstract

В статті розглядаються актуальні питання застосування заходів відповідальності за несвоєчасне повернення майна, наданого в користування на умовах оренди. На основі норм чинного законодавства проаналізовано специфічні риси неустойки, передбаченої в ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, та окреслено проблемні питання правової кваліфікації відповідних нарахувань з точки зору їх правової природи, періоду розрахунку, тривалості позовної давності. Зазначається, що недосконалість законодавчої техніки обумовила виникнення протилежних підходів до з’ясування характеру підвищених витрат орендаря за користування майном в позадоговірний період – такі нарахування розглядаються як подвійна орендна плата за користування майном і як штрафна санкція за порушення зобов’язання з повернення майна. Суперечливою також виявилася позиція щодо можливості одночасного нарахування орендної плати за час позадоговірного використання майна та неустойки, як штрафної санкції за прострочення його повернення, що знайшло відображення в матеріалах судової практики. Наведено сформовані на час підготовки статті правові висновки Верховного Суду, згідно з якими нарахування орендної плати має відбуватися виключно в період дії договору оренди, а поза межами договірного строку користування майном підлягає застосуванню саме неустойка в розмірі подвійної орендної плати за час фактичного перебування майна в користуванні орендаря. Відповідна позиція сформована касаційною інстанцією на основі розмежування регулятивних та охоронних приписів і неможливості їх поєднання (ототожнення).В роботі зазначено про необхідність встановлення вини орендаря в несвоєчасному поверненні майна, виділено проблемні питання розрахунку вартості користування майном при поновленні договору оренди на підставі ст. 764 Цивільного кодексу України та ст. 284 Господарського кодексу України. За результатами дослідження сформовано пропозиції з удосконалення чинного законодавства, спрямовані на забезпечення його однозначного розуміння учасниками орендних правовідносин та уніфікацію судової практики вирішення спорів відповідної категорії.

The article deals with topical issues of applying liability measures for untimely return of property provided for use under lease terms. Based on the norms of the current legislation, the specific features of the penalty provided for in Part 2 of Art. 785 of the Civil Code of Ukraine, and outlined the problematic issues of legal qualification of the relevant accruals from the point of view of their legal nature, the calculation period, and the duration of the statute of limitations.It is noted that the imperfection of the legislative technique led to the emergence of opposite approaches to clarifying the nature of the increased costs of the tenant for the use of the property in the non-contractual period – such charges are considered as double rent for the use of the property and as a penalty for violating the obligation to return the property. The position regarding the possibility of simultaneous charging of rent for the period of non-contractual use of the property and a penalty as a penalty for late return of the property, which was reflected in the materials of court practice, also turned out to be controversial. The legal conclusions of the Supreme Court formed at the time of preparation of the article are presented, according to which the calculation of rent must take place exclusively during the period of validity of the lease agreement, and outside the contractual period of use of the property, a penalty in the amount of double the rent for the time the property is actually in the use of the tenant is subject to application. The corresponding position was formed by the cassation instance based on the distinction between regulatory and protective prescriptions and the impossibility of their combination (identification).The work indicates the need to establish the lessee’s fault in the untimely return of the property, highlighted the problematic issues of calculating the cost of using the property when renewing the lease agreement on the basis of Art. 764 of the Civil Code of Ukraine and Art. 284 of the Economic Code of Ukraine.Based on the results of the research, proposals were made to improve the current legislation, aimed at ensuring its unambiguous understanding by the participants of the tenancy relationship and the unification of the judicial practice of resolving disputes of the relevant category.