Харасмент як вид гендерної дискримінації у сфері праці

Abstract

У статті досліджено таке явище як «харасмент» як вид гендерної дискримінації у сфері праці. Зазначено, що гендерна дискримінація у сфері праці є складним багатовимірним поняттям, щодо визначення якого в міжнародній спільноті ще не дійшли консенсусу. Важливо враховувати, що оскільки міжнародне право не виділяє гендер як окрему від біологічної статі дискримінаційну ознаку, гендерна дискримінація в основному вживається як синонім дискримінації за ознакою статі. Водночас вона має низку особливостей. По-перше, вона являє собою сукупність обмежень, відмінностей та винятків, які застосовуються на підставі критерію статі та порушують рівність прав та можливостей людей у сфері зайнятості (найчастіше йдеться про жінок). По-друге, вона призводить до гендерної нерівності на ринку праці, яка проявляється в гендерних диспропорціях. По-третє, на відміну від дискусійного поняття диференціації, гендерна дискримінація не є чинником, пов’язаним з діловими якостями працівника. Наголошено, що харасмент у соціально-трудових відносинах, безумовно, входить до предметної галузі вивчення гендерної соціології, що відображає соціальні взаємодії не просто між статями, а й укорінені ієрархічні владні відносини, сформовані культурні норми, їх специфіку. При цьому не можна не враховувати психологічних та ціннісно-нормативних орієнтацій працівників, залежність стану та масштабу проблеми від галузі зайнятості, від контингенту на робочому місці та умов праці загалом. Зроблено висновок, що широке висвітлення питань рівноправності жінок та чоловіків, репрезентація жінки як цінного співробітника у трудовому колективі, оцінка насамперед її професіоналізму, впровадження реальних механізмів підвищення представленості жінок на статусних посадах – усе це може сприяти профілактиці та запобіганню насильству і домаганню у сфері праці. При цьому особливо активну роль мають виконувати вітчизняні профспілки, які так чи інакше є асоціативними членами міжнародних профспілкових організацій, що виражалось би і у просвітницькій, інформаційній роботі, реальному наданні допомоги постраждалим, і в експертній участі в напрацюванні законодавчих ініціатив та рекомендацій щодо протидії харасменту у сфері праці.

Abstract. The article examines such a phenomenon as «harassment» as a type of gender discrimination in the field of work. It is noted that gender discrimination in the field of labor is a complex multidimensional concept, the definition of which has not reached a consensus in the international community. It is important to get that the omission of international law does not distinguish gender as a discriminatory feature separate from biological sex, gender discrimination is mainly used as a synonym for discrimination based on sex. At the same time, it has a number of features. First, it represents a set of limitations, differences and persons that are reflected on the basis of the gender criterion and violate the equality of rights and opportunities of people in the field of employment (most often it is about women). Secondly, it is affected by gender inequality in the labor market, which is manifested in gender disparities. Thirdly, unlike the debatable concept of differentiation, gender discrimination is not a factor related to an employee’s job qualities. It is emphasized that harassment in social and labor relations is definitely part of the subject area of gender sociology, which reflects social interactions not just between states, but also entrenched hierarchical power relations, formed cultural norms, and their specificity. At the same time, it is not possible to obtain the psychological and value-normative orientations of employees, the dependence of the state and scale of problems on the field of employment, on the contingent at the workplace and working conditions in general. It was concluded that broad coverage of issues of equality between women and men, representation of women as a valuable employee in the workforce, evaluation of her professionalism, implementation of real mechanisms for increasing the representativeness of women in status positions - this can contribute to the prevention and prevention of violence and harassment in the field of work. At the same time, a special active role should be played by domestic trade unions, which in one way or another are associate members of international trade union organizations, which would be expressed in educational and informational work, real assistance to the victims, and in expert participation in the development of legislative initiatives and recommendations for countering harassment in the field labor.