Володіння vs право володіння земельною ділянкою: чи потрібна ця диференціація?

Abstract

Стаття присвячена проблематиці захисту речових прав на землі водного фонду та лісогосподарського призначення в контексті їх володіння. Автор досліджує «введену» постановою Великої Палати Верховного Суду класифікацію володіння на володіння як факт (що охоплює не тільки фактичне (фізичне) володіння, а і запис, який ґрунтується на незаконному титулі власності) та володіння як право, яке може бути тільки законним. Автор аналізує запропоновану судом диференціацію «володіння» та «права володіння» земельною ділянкою в контексті теоретичних та практичних наслідків такого поділу. Вказаний аналіз здійснюється в порівнянні з доктринальними підходами в науці земельного права, в якій виділяється «книжкове» та «фактичне» володіння земельною ділянкою, але не здійснюється розмежування «володіння» та «права володіння». Автор звертає увагу на суперечливість такого підходу, адже така диференціація лише ускладнила розуміння інститутів віндикаційного та негаторного позову, а сама Велика Палата Верховного Суду, попри введення такої диференціації, в самому рішенні насправді нею не скористалась. Автор доходить висновку, що за актуальною судовою практикою землі лісогосподарського призначення треба витребовувати через віндикацію, бо ними можна заволодіти через запис, і законодавство допускає можливість виникнення права приватної власності на них, в той час як землі водного фонду треба витребовувати через негаторний позов, адже незаконний запис в реєстрі щодо них володіння не дасть, оскільки неможливим є набуття права власності на них як таке. Автор резюмує, що в майбутньому у справах про віндикацію vs усунення перешкод судам необхідно досліджувати ключове питання про те, чи набувач може мати відповідні ділянки на праві приватної власності в принципі. Для цього суд може застосувати як абстрактну (гіпотетичну) можливість мати ділянку у приватній власності, так і обрати більш «контекстний» підхід, беручи до увагу специфіку кожної індивідуальної ділянки.

The article is devoted to the issue of protection of property rights on land of the water fund and forestry purpose in the context of their possession.The author examines the classification of possession into possession as a fact (which includes not only actual (physical) possession, but also a record based on an illegal title) and possession as a right, which can only be legal, “introduced” by the decision of the Grand Chamber of the Supreme Court. The author analyzes the court’s proposed differentiation of “possession” and “rights of possession” of a land plot in the context of the theoretical and practical consequences of such a division.This analysis is carried out in comparison with doctrinal approaches in the science of land law, in which “book” and “actual” possession of a land plot is distinguished, but no distinction is made between “possession “ and “rights of possession”. The author draws attention to the inconsistency of such an approach, because such a differentiation only made it more difficult to understand the institutions of vindication and negative action, namely, the Grand Chamber of the Supreme Court, despite the introduction of such a differentiation, did not actually use it in the decision itself.The author comes to the conclusion that according to current judicial practice, forestry lands should be claimed through vindication, because they can be taken over by recording, and the legislation allows for the possibility of private ownership rights to them, while water fund lands should be claimed through a negative lawsuit, because illegal entry in the register regarding them will not give possession, since it is impossible to acquire ownership of them as such.The author summarizes that in the future, in cases of vindication vs removal of obstacles, the courts need to investigate the key question of whether the acquirer can have the corresponding plots on private ownership rights in principle. For this, the court can apply both an abstract (hypothetical) possibility of having a plot of land in private ownership, or choose a more “contextual” approach, taking into account the specifics of each individual plot.