Екосистемні підходи у практиці національного правозастосування

Abstract

Стаття присвячена актуальним на сьогоднішній день проблемам – екології та правозастосуванню. Україна на разі не є членом ЄС, що унеможливлює пряме застосування норм ЄС у національній правозастосовній практиці. Однак, будучи ратифікованою, Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом є повноцінною частиною національного правопорядку, якою окреслено коло ключових питань, зокрема це стандарти, які постають перед національним законодавством як виклик щодо співробітництва з питань охорони навколишнього середовища, та адаптація до законодавства ЄС. Угодою передбачається посилення природоохоронної діяльності через покращення системи охорони здоров’я, збереження природних ресурсів, підвищення економічної та природоохоронної ефективності, інтеграції екологічної політики в інші сфери політики держави, а також підвищення рівня виробництва завдяки сучасним технологіям, що матиме позитивні наслідки для громадян і підприємств в Україні та ЄС. А також питання гармонізації законодавства про захист навколишнього середовища, включаючи виконання Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська Конвенція) яка передбачає залучення громадськості до процесу ухвалення рішень з екологічних питань і гарантує доступ до правосуддя окремим особам та громадським організаціям, коли порушується екологічне законодавство та/або положення Європейської конвенції з прав людини. У зв’язку з цим, надзвичайно актуальною є необхідність аналізу вітчизняної судової практики з екологічних правовідносин у різних юрисдикціях. Застосування міжнародних ратифікованих документів, зокрема Орхуської Конвенції, є саме тим джерелом права, що по-перше, відкриває широкий доступ громадськості до процедур оскарження; по-друге, є правовою основою вирішення спорів про відшкодування шкоди довкіллю; по-третє, унеможливлює обмежене тлумачення чинного національного законодавства України, стосовно права на звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу у сфері гарантування екологічної безпеки; по-четверте, що гарантує право на звернення до суду необмеженого кола осіб (може реалізовуватись громадянами особисто або спільно через об’єднання громадян), та вирішення спірних еколого-правових відносин, тобто тих які є публічно-правовими; по-п’яте, гарантує суб’єкту права доступ до суду без дискримінації за ознаками його фактичного місцезнаходження або фактичного центру діяльності; по-шосте, впливає на формування усталеної судової практики з екологічних спорів.

The article is devoted to current problems of ecology and enforcement. Ukraine is not a member of the EU, which makes it impossible to directly apply EU norms in national enforcement practice. However, having been ratified the Association Agreement between the European Union and the European Atomic Energy Community and their member states, of the one part, and Ukraine, of the other part is a full-fledged part of the national legal order, which outlines a range of key issues, in particular, the standards that appear before national legislation as a challenge to cooperation on environmental protection issues, and adaptation to EU legislation. The agreement envisages the strengthening of environmental protection activities through the improvement of the health care system, the preservation of natural resources, the improvement of economic and environmental protection efficiency, the integration of environmental policy into other areas of state policy, as well as the increase of the level of production thanks to modern technologies, which will have positive consequences for citizens and enterprises in Ukraine and the EU. As well as the issue of harmonization of legislation on environmental protection, including the implementation of the UNECE Convention on Access to Information, Public Participation in Decision-making and Access to Justice in Environmental Matters (Aarhus Convention), which provides for the involvement of the public in the decision-making process on environmental issues and guarantees access to justice for person and public organizations when environmental legislation and/or provisions of the European Convention on Human Rights are violate.The need to analyze domestic judicial practice on environmental legal relations in various jurisdictions is extremely urgent. The application of international ratified documents, in particular the Aarhus Convention, is precisely the source of law that, firstly, opens wide public access to appeal procedures; secondly, it is the legal basis for resolving disputes about compensation for damage to the environment; thirdly, it makes impossible the limited interpretation of the current national legislation of Ukraine, regarding the right to appeal to the court for the protection of an interest protected by law in the sphere of guaranteeing environmental safety; fourthly, guarantees the right to appeal to the court of an unlimited number of persons (can be exercised by citizens personally or jointly through the association of citizens), and the resolution of disputed environmental-legal relations, i.e. those are public; fifth, guarantees the subject of the law access to the court without discrimination based on his actual location or actual center of activity; sixth, it affects the formation of established legal practice in environmental disputes.