Літературні мови в історії українського народу: до проблеми об'єкта курсу "Історія української літературної мови"

Abstract

Історія української літературної мови є ключовим лінгвістичним курсом у підготовці філологів. Однак тривають дискусії про предмет цієї лінгвістичної науки. Зазвичай матеріал з історії української літературної мови вміщує відомості зі суміжних наук: власне історії, історії мовознавства, історії літератури. Необхідно більш конкретно визначити, що саме має бути об’єктом опису і основною одиницею цієї лінгвістичної науки. Історія української літературної мови вивчає загальні питання її розвитку, конкретний мовний матеріал здебільшого використовують як ілюстративний. Пропонують звузити об’єкт історії літературної мови до конкретної мовної категорії: стилю, узусу чи норми, а їхній опис у процесі становлення визначають головним завданням дослідника. Літературна мова – явище суспільне. Її історія вплетена в історію народу, є синтезом власне мовних і немовних чинників розвитку. В історії українського народу в суспільній мовній практиці фіксуємо диглосію, постійне побутування двох літературних мов. Мета статті – запропонувати концепцію об’єкта опису лінгвістичної науки «Історія української літературної мови», а також визначити перелік літературних мов в історії українського народу та їхні термінологічні найменування. Серед літературних мов фіксуємо українські за функцією (руська писемно-літературна (давньоукраїнська), старослов’янська, церковнослов’янська) та українські за функцією і мовною основою (староукраїнська, нова українська літературна мова). У літературних мов за функцією, зокрема старослов’янської та руської писемно-літературної, на основі текстів пам’яток встановити еволюцію стилю чи мовної норми неможливо. Старослов’янська мова була першою українською літературною мовою, прийшла у релігійних текстах уже цілком усталеною з погляду стилю і норми. Цю мову можемо розглядати як історичний феномен суспільного мовлення Київської Русі. Тому об’єктом історії української літературної мови є комплексна одиниця – літературна мова в її історичному вияві в цілості, представлена текстами пам’яток історичної доби у властивих стильових різновидах.

The history of the Ukrainian literary language is a key linguistic course in the training of philologists. However, discussions about the subject of this linguistic science continue. Usually, the material on the history of the Ukrainian literary language contains information from related sciences: history itself, history of linguistics, history of literature. It is necessary to define more specifically what should be the object of description and the main unit of this linguistic science. The history of the Ukrainian literary language studies the general issues of its development, the specific linguistic material is mostly used as illustrative. It is proposed to narrow the object of the history of the literary language to a specific linguistic category: style, custom or norm, and their description in the process of formation are defined as the main task of the researcher. Literary language is a social phenomenon. Its history is woven into the history of the people, it is a synthesis of linguistic and non-linguistic factors of development. In the history of the Ukrainian people, we record diglossia, the constant cohabitation of two literary languages, in public linguistic practice. The purpose of the article is to propose the concept of the object of description of linguistic science “History of the Ukrainian literary language”, as well as to determine the list of literary languages in the history of the Ukrainian people and their terminological names. Among the literary languages, we note Ukrainian by function (written-literary Rus language (Old Ukrainian), Old Slavonic, Church Slavonic) and Ukrainian by function and lingual basis (Old Ukrainian, New Ukrainian literary language). In literary languages by function, in particular Old Slavic and written-literary Rus, it is impossible to establish the evolution of style or linguistic norms based on the texts of monuments. The Old Slavonic language was the first Ukrainian literary language, it entered religious texts already fully established in terms of style and norms. We can consider this language as a historical phenomenon of public speech of Kyivan Rus. Therefore, the object of the history of the Ukrainian literary language is a complex unit – the literary language in its historical manifestation as a whole, represented by the texts of monuments of the historical era in their own stylistic varieties.