Фонетичні особливості Хітарського збірника І половини XVIII століття

Abstract

Стаття присвячена дослідженню фонетичних явищ, засвідчених у рукописному збірнику І пол. XVIII ст. із села Хітар Стрийського повіту. Пам’ятку знайшов та опублікував частину рукопису В. Гнатюк (1897), а згодом І. Франко дослідив її зміст у праці «Карпато-руське письменство XVII–XVIII вв.» (1900). Проте об’єктом лінгвістичного дослідження пам’ятка не була. Метою статті є аналіз фонетичних особливостей Хітарського збірника, зокрема тих, що засвідчували нормування фонетичної системи української мови у І пол. XVIII ст. У підсистемі вокалізму виявлено низку загальномовних явищ, історично перспективних, які стали нормою української літературної мови: зміна *[ě] (ҍ) на [і]; злиття [і], [у] (ы) в [и]; зміна *[о], *[е] на [і] у новозакритих складах; перехід [е] в [о] після шиплячих перед історично твердими приголосними; чергування у – в як наслідок зміни [в] на [ў] та [у]. Дослідження консонантизму дозволило з’ясувати найважливіші явища, що є показовими з погляду унормування фонетичної системи у зазначений період: регресивна асиміляція за дзвінкістю / глухістю, способом та місцем творення; прогресивна асиміляція звука [j] передньоязиковими палаталізованими приголосними; дисиміляція приголосних; зміна [л] на [ў]; спрощення в групах приголосних; епентетичний [j] та протетичні [в], [г] тощо. Проте досить часто живомовні риси затемнені церковнослов’янсько-книжною правописною традицією. Незважаючи на традиційність орфографії, в аналізованій пам’ятці чітко відображені не лише явища загальномовні, а й основні риси південно-західного наріччя (вони часто виступають паралельно з тими, що стали нормою літературної мови), зокрема бойківських говірок, на території поширення яких і був написаний Хітарський рукопис. Фіксація на письмі особливостей діалектного мовлення свідчить про руйнування книжних традицій в тогочасній літературно-писемній практиці. Проте говіркові риси, засвідчені у пам’ятці, потребують окремого дослідження. Проведений аналіз фонетичних особливостей Хітарського збірника доводить, що на західноукраїнських землях у І пол. XVIII ст. відбувалися живомовні процеси, спільні для усієї української мовної території.

The article is a study of the phonetic phenomena found in the manuscript collection of the 1st half of the 18th century from the village of Khitar, Stryi district. The manuscript was discovered and partly published by V. Hnatiuk (1897), and later I. Franko studied its content in his work “Carpatho-Ruthenian Writings of the 17th–18th Centuries” (1900). However, it was not the object of linguistic research. The objective of the article is to analyze phonetic features of the Khitar collection, in particular those displaying the standardization of the Ukrainian phonetic system in the early 18th century. A number of common historically essential language phenomena which have become the norm of the Ukrainian literary language have been identified in the subsystem of vocalism: the change of *[ě] (ҍ) into [і]; the fusion of [і], [у] (ы) into [и]; the change of *[о], *[е] into [і] in the newly closed syllables; the transition of [e] into [o] after sibilants before historically hard consonants; the alternation у – в as a result of the change of [в] into [ў] and [у]. The study of consonantism has identified the most important phenomena indicative of the normalization of the phonetic system in the period under study: regressive assimilation based on voicing / voicelessness, the method and place of formation; progressive assimilation of the sound [j] by forelingual palatalized consonants; dissimilation of consonants; the change of [л] into [ў]; simplification in groups of consonants; epenthetic [j] and prothetic [в], [г] etc. However, quite often living language features are obscured by the Church Slavonic bookish orthographic tradition. Nevertheless, despite traditional orthography, the analyzed text clearly reflects not only common language phenomena, but also fundamental features of the south-western dialects (they often appear in parallel with those that have become the literary language norm), in particular the Boykos patois common in the territory where the Khitar manuscript was written. The fact that the features of dialect speech were noted in writing indicates the breaking of bookish traditions in the written literary practice of the time. However, patois features displayed in the text require a separate study. The analysis of phonetic features of the Khitar collection proves that in the 1st half of the 18th century western Ukrainian territories underwent the living language processes common for the entire Ukrainian language area.