Система прислівника пам'ятки початку ХVІІ ст. "Лѣкарство на ωспалый оумыслъ чоловѣчїй" Дем'яна Наливайка

Abstract

У статті здійснено загальний огляд дослідження прислівника в діахронії та синхронії, акцентовано на важливості вивчення цієї специфічної з позиції етимології, граматики та функціювання частини мови. В основній частині статті схарактеризовано прислівникову систему перекладної (з церковнослов’янської на тогочасну староукраїнську писемно-літературну мову) пам’ятки художнього стилю початку ХVІІ ст. «Лѣкарство на ωспалый оумыслъ чоловѣчїй» (1607) Дем’яна Наливайка. Церковнослов’янський текст містить понад 160 прислівників, перекладена автором староукраїнська частина – понад 200, крім орфографічних, фонетичних і словотвірних варіантів, адвербіативів, що свідчить про авторську майстерність у доборі слова під час перекладу. Актуальність статті зумовлена тим, що система прислівника досліджуваної пам’ятки досі не привертала увагу лінгвістів у контексті адвербіальної системи староукраїнської мови. Мета статті – проаналізувати прислівники релігійних текстів пам’ятки художнього стилю початку ХVІІ ст. «Лѣкарство на ωспалый оумыслъ чоловѣчїй» Дем’яна Наливайка. Мета статті зумовила реалізацію низки завдань, із-поміж яких – схарактеризувати стан дослідження прислівникової системи в діахронії та синхронії загалом і за матеріалами різножанрових та різностильових пам’яток ХVІ–ХVІІ ст. зокрема, виявити особливості функціювання прислівників у пам’ятці художнього стилю порівняно з офіційно-діловим, визначити загальний рівень розвитку прислівникової системи староукраїнської мови на матеріалі досліджуваної пам’ятки. Із-поміж адвербіативів у текстах Дем’яна Наливайка кількісно переважають означальні відприкметникові прислівники із суфіксами -о, -е, причому з явним домінуванням останнього, що може бути свідченням авторської позиції староукраїнського книжника, яка відображала наявну на той час тенденцію в уживанні таких слів, а також зумовлена, з одного боку, діалектним впливом, з іншого, – польської мови. Саме такий клас прислівників частково демонструє варіативність написання (з діакритичними знаками чи без них), хоча фонетико-словотвірні варіанти в текстах відзначені вкрай рідко, що можемо пояснити намаганнями автора дотримуватися норм тогочасної літературно-писемної мови. Значно менше функційне навантаження мають відприкметникові прислівники, утворені в результаті поєднання прийменників із формами знахідного, місцевого та родового відмінків. Відіменникові, відзайменникові та відчислівникові прислівники Дем’ян Наливайко вживає спорадично. Загалом прислівникова система староукраїнської мови, представлена в пам’ятці початку ХVІІ ст., відображає загальні тенденції функціювання цього лексико-граматичного класу слів у староукраїнській мові, хоча з огляду на художній стиль тексту має певні відмінності.

The article deals with a general overview of the analysis of the adverb in diachrony and synchrony, emphasizing the importance of studying this specific part of the language from the standpoint of etymology, grammar, and functioning. The adverbial system of the translation (from Church Slavonic to the contemporary Old Ukrainian written and literary language) of monuments of the artistic style of the beginning of the 17th century is characterized. “Medicine for a man’s sleeping mind” (1607) by Demyan Nalyvayko. The Church Slavonic text contains more than 160 adverbs, the Old Ukrainian part is translated by the author – more than 200, in addition to orthographic, phonetic and word-forming variants, adverbials, which testifies to the author’s skill in choosing words during translation. The relevance of the article is due to the fact that the adverbial system of the researched monument has not yet attracted the attention of linguists in the context of the adverbial system of the Old Ukrainian language. The purpose of the article is to analyze the adverbs of religious texts of the artistic style of the beginning of the 17th century. “Medicine for a man’s sleepy mind” by Demyan Nalyvayko. The purpose of the article led to the realization of a number of tasks, among which is to characterize the state of research of the adverbial system in diachrony and synchrony in general and based on the materials of various genre and style monuments of the 16th–17th centuries, separately to reveal the peculiarities of the functioning of adverbs in the monument of artistic style compared to the official-business one, to determine the general level of development of the adverbial system of the Old Ukrainian language on the material of the studied monument. Among the adverbials in the texts of Demyan Nalyvayko quantitatively predominate adjectival adverbs with the suffixes -о, -е, and with a clear dominance of the latter, which may be evidence of the author’s position of the old Ukrainian scribe, which reflected the existing trend in the usage of such words at that time, and it is also determined, on the one hand, by the influence of the dialect, on the other hand – by the Polish language. It is this class of adverbs that partially demonstrates the variability of writing (with or without diacritical marks), although phonetic and word-forming variants are noted extremely rarely in the texts, which can be explained by the author’s efforts to adhere to the norms of the literary and written language of the time. Adjective adverbs, formed as a result of combining prepositions with accusative, locative, and genitive forms, have a much smaller functional load. Demyan Nalyvayko uses nominative, pronoun and negative adverbs sporadically. In general, the adverbial system of the Old Ukrainian language, reflected in the monument of the beginning of the 17th century, single out the general tendencies of the functioning of this lexical and grammatical class of words in the Old Ukrainian language, although it has certain differences in view of the artistic style of the text.