До питання про специфіку творення прислівникових образних дериватів у контексті наукових поглядів В.В. Німчука

Abstract

На всіх етапах розвитку української мови похідні відіменникові прислівники з порівняльно-уподібнювальною семантикою, співвідносні з формами орудного відмінка іменників, є одним із важливих джерел збагачення прислівникової системи як української, так і інших слов’янських мов. Завдяки адвербіалізації відбувається постійне й активне поповнення прислівникової лексики сучасної української мови. Утім, попри вагомі теоретичні положення, що засвідчують і описують динаміку творення досліджуваних прислівників, у сучасному мовознавстві ще немає чітко вироблених принципів опису їхніх словотвірних особливостей та специфіки мотиваційних відношень. Це призводить до того, що в лексикографічних працях простежуємо непослідовне фіксування прислівникової семантики й прислівникового вживання відіменникових адвербіативів, співвідносних із формою орудного відмінка іменників. Невизначеність частиномовного статусу дериватів такого типу ускладнює можливість їхнього входження до прислівникових синонімічних груп та фіксування у словниках синонімів. Найбільш авторитетною й актуальною теоретичною базою для розв՚язання окреслених проблем і досі залишаються вагомі наукові дослідження відомого українського мовознавця Василя Васильовича Німчука, базовані на солідній різножанровій джерельній базі. У пропонованій розвідці актуалізовано наукові погляди мовознавця щодо специфіки становлення і розвитку прислівникової системи української мови та дериваційних особливостей прислівників як лексико-граматичного класу слів. На основі теоретичних положень, засвідчених у працях В. Німчука, та власних спостережень зроблено висновок про те, що в сучасній українській мові творення адвербіативів з образним компонентом змісту підпорядковане принципу мовної аналогії і відбувається на базі образних мотиваційних відношень за допомогою суфіксальних формантів -ом (-ем); -ою (-ею). Таке узагальнення аргументоване й тим, що процес морфологізації форм орудного відмінка іменників є тривалим, поступовим, проте творення прислівників, співвідносних із такими формами, у сучасній українській мові відбувається постійно.

At all stages of the Ukrainian language development, derived nominal adverbs with comparative semantics, corresponding in form to the instrumental case of nouns, are one of the important sources of enriching the adverbial system of both Ukrainian and other Slavic languages. Due to adverbialization, the vocabulary of adverbs of the modern Ukrainian language is constantly and actively replenished. However, despite the weighty theoretical propositions that testify and describe the dynamics of creation of the adverbs under study, in modern linguistics there are still no clearly developed principles for describing their word-forming features and the specifics of motivational relations. This leads to the fact that in lexicographical works we observe the inconsistent fixation of adverbial semantics and use of pronominal adverbials related in form to the instrumental case of nouns. The uncertainty of the part-of-speech status of this type of derivatives complicates their including in adverbial synonymous groups and recording in synonym dictionaries. The significant scientific research by the famous Ukrainian linguist Vasyl Nimchuk based on solid multi-genre sources proves to be the most authoritative and relevant theoretical background for solving the above mentioned problems. This research updates the scientific views of V. Nimchuk regarding the specifics of the formation and development of the adverbial system of the Ukrainian language and the derivational features of adverbs as a lexical-grammatical class of words. The theoretical provisions of V. Nimchuk՚s work and our own observations lead to the conclusion that in the modern Ukrainian language the creation of adverbials with a figurative content component is subject to the principle of linguistic analogy and occurs on the basis of figurative motivational relations by means of suffix formants -ом (-ем); -ою (-ею). Such a generalization is also substantiated by the fact that morphologization of the forms of the instrumental case of nouns is a continuous and gradual process, but the creation of adverbs corresponding to such forms constantly occurs in the modern Ukrainian language.