Елементарні парадигматичні класи іменників другої відміни чоловічого роду м'якої групи на -о в українській мові

Abstract

Статтю присвячено аналізові системи словозміни іменників чоловічого роду другої відміни м’якої групи із закінченням -о в називному відмінку однини на кшталт тату́сьо, Леньо́, Дзі́дзьо з урахуванням низки внутрішньомовних і позамовних чинників на засадах морфологійної парадигматики. Серед зазначених лексем переважають антропоніми на позначення прізвищ, прізвиськ, фонетичних і словотвірних варіантів власних чоловічих імен. У процесі дослідження використано метод лінгвістичного опису, а також порівняльний та структурний, почасти застосовано метод компонентного аналізу. У публікації критично розглянуто й скрупульозно опрацьовано різні пропозиції вчених щодо словозміни розгляданого конгломерату слів, визначено пропріальні та апелятивні лексичні одиниці, які відмінюються за зразком вищезазначених субстантивів. Установлено та охарактеризовано низку релевантних чинників (усього 23 з 33), на основі яких виокремлено елементарні парадигматичні класи – найменші сукупності певної кількості еквівалентних морфологійних парадигм, які ґрунтуються на системі актуальних факторів. З урахуванням морфологійних, лексико-семантичних, ономастичного, словотвірного, контекстуального, акцентуаційного, орфографійного, графічного, морфонологійного, фонетико-фонологійного, синтагматичних, синтаксичного, узусного, етимологійного, діалектного чинників та інших виділено 6 елементарних парадигматичних класів для субстантивів другої відміни чоловічого роду із флексією -о після м’якої приголосної фонеми в кінцевому сегменті основи. Досліджувані елементарні парадигматичні класи один від одного відрізняються семантичними особливостями репертуарного складу, які виявляють у тих чи тих контекстах завдяки синтагматичним зв’язкам, належності до категорії пропріативних чи апелятивних назв, певного підкласу онімів, маркованості грамемами істот-осіб, істот-неосіб, неістот. Також диференціація залежить від акцентуації (усього засвідчено дві схеми: з наголосом на основі або наголошеною флексією), наявності повних (з усіма грамемами однини та множини) і неповних (тільки словоформи однини) парадигм, варіантних діалектних відмінкових закінчень у давальному, орудному, місцевому відмінках однини та можливості у вказаних відмінкових формах чергування м’яких і твердих приголосних фонем.

The article is devoted to the analysis of the vocabulary system of masculine nouns of the second declension of the soft group with the ending -o in the nominative singular case like тату́сьо, Леньо́, Дзі́дзьо taking into account a number of intralingual and extralingual factors based on morphological paradigmatics. Among these lexemes, anthroponyms for the designation of surnames, nicknames, phonetic and word-forming variants of proper male names prevail. The study used the method of linguistic description, as well as comparative and structural, partly the method of component analysis is applied. The publication critically consideres and scrupulously works out various proposals of scientists on the word change of the considered conglomerate of words, determines the proprial and appellative lexical units, which are distinguished on the model of the above-mentioned substants. A number of relevant factors have been identified and characterized (23 out of 33 in total), on the basis of which elementary paradigmatic classes – the smallest aggregates of a certain number of equivalent morphological paradigms based on the system of actual factors – have been singled out. Taking into account morphological, lexical-semantic, onomastic, word-forming, contextual, accentuate, orthographic, graphic, morphological, phonetic-phonological, syntagmatic, syntactic, verbal, etymological, dialect factors and others, 6 elementary paradigmatic classes for the substants of the second declension are allocated masculine with flexion -o after the soft consonant phoneme in the final segment of the stem. Elementary paradigmatic classes, considered in the article, differ from each other by semantic features of the repertoire composition, which are revealed in certain contexts due to syntagmatic connections, belonging to the category of propriative or appellative names, a certain subclass of onyms, markedness with grammems of beings-persons, beings-nonpersons, nonbeings. Differentiation also depends on the accentuation (there are two schemes in total: with an emphasis on the stem or emphasized inflection), the presence of complete (with all singular and plural grammemas) and incomplete (only singular word forms) paradigms, variant dialect case endings in the dative, instrumental, locative cases of singular and the possibility in these case forms of alternating soft and hard consonant phonemes.