Власні назви мартолосів "Дефтера Муфассала 1681 року": характеристика твірних основ

Abstract

Статтю присвячено дослідженню власних назв мартолосів XVІІ ст., які засвідчені в маловідомому турецькому історичному джерелі «Дефтер Муфассал 1681 року». Простудійовано понад 70 антропонімів. Метою статті є аналіз твірних основ власних назв мартолосів. Щоб досягти мети, визначено такі завдання: 1) ознайомити читача з маловідомою турецькою історичною пам’яткою «Дефтером Муфассалом 1681 року»; 2) ви́окремити антропонімію мартолосів XVІІ ст.; 3) провести аналіз твірних основ власних назв людей індексу «Greek, Bulgarian, and South Slavic Names among the Registered Martoloses» та порівняти їх із сучасним антропоніміконом. У розвідці використані описовий метод і методи аналізу та систематизації. Давні антропоніми, виокремлені з історичного джерела, – додаткове джерело антропонімікону, який фунціонував на території Славії в XVІІ ст. Власні назви людей, що репрезентовані в «Дефтері Муфассалі 1681 року», свідчать про давність таких онімних утворень, адаптацію запозичених імен (особливо грецького походження) на загальнословʼянському ґрунті, зокрема українському. Практична цінність статті полягає в тому, що виявлені та проаналізовані власні назви мартолосів поповнили загальнослов’янський антропонімікон. У результаті розвідки було встановлено особливливості власних назв мартолосів: 1) власні назви мартолосів, яких Османська імперія на Балканах у ХV–XVII ст. набирала на службу з місцевого християнського населення, яке зазвичай переходило в іслам, свідчать, що антропонімія є стійкішою, ніж нове віросповідування та служба в інтересах завойовників. Це підтверджують твірні основи власних назв мартолосів: • більшість антропонімів належить до загальнословʼянського канонічного іменникá: Andrey, Dimitraş, Dimitre, Dimiti, Dimo, Foro, Hinko, İhnat, İliya, İvan, Kosta тощо; • засвідчено сім одиниць антропонімів, у твірних основах яких маємо композити і відкомозитні назви: Braniç, Diçko, Radiç, Radimir, Radul, Latko (Lanko), Ostanko, Pribit; • відапелятивних твірних основ виявилося лише дві: Kantari та Muha. 2) вплив турецької мови засвідчено: • на рівні фонетики в християнських іменах: Girigor, Guri, Gürgi, Gürgote; • на правописному рівні: İpribit (хоч зафіксовано варіант Pribit), İspas, İstatı, İstavro, İstoyan, İstrati. 3) виялено антропоніми із затемненим походженням твірних основ: Pelisan, Pertrenuha, Şahin. Тут, звичайно, можемо аргументувати помилковими записами, адже це памʼятка XVII ст., написана турецькою мовою, але арабською графікою. 4) для власних назв мартолосів характерним є південнословʼянський фонетичний вплив, однак маємо засвідчений значний відсоток антропонімів, які співзвучні з українськими відповідниками, що важливо для підтвердження загальнословʼянського історичного антропонімікону.

The article is devoted to the study of proper names of martolos of the 17th century, which are attested in the little-known Turkish historical source «Defter Mufassal (ca. 1681)». More than 70 anthroponyms have been studied. The objective of the article is to analyze the creative foundations of the Martolos proper names. To achieve the objective, the following tasks are defined: 1) to acquaint the reader with the little-known Turkish historical monument «Defter Mufassal (ca. 1681)»; 2) distinguish the anthroponymy of Martolos of the XVII century; 3) to conduct an analysis of the creative bases of the proper names of people in the index «Greek, Bulgarian, and South Slavic Names among the Registered Martoloses» and compare them with the modern anthroponymicon. The descriptive well analysis and systematization methods are used in the study. Ancient anthroponyms isolated from a historical source are an additional source of the anthroponymicon that functioned on the territory of Slavia in the 17th century. The proper names of people represented in the «Defter Mufassal (ca. 1681)» testify to the antiquity of such onymous formations, the adaptation of borrowed names (especially of Greek origin) on the all-Slavic soil, in particular Ukrainian. The practical value of the article lies in the fact that the identified and analyzed proper names of Martolos replenished the all-Slavic anthroponymicon. As a result of the reconnaissance, the peculiarities of the proper names of the Martolos were established: 1) the proper names of the Martolos, which the Ottoman Empire in the Balkans in the 15th–17th centuries. recruited from the local Christian population, which usually converted to Islam, indicate that anthroponymy is more stable than the new religion and service in the interests of the conquerors. This is confirmed by the creative bases of the proper names of the Martolos: • most anthroponymy belongs to the all-Slavic canonical noun: Andrey, Dimitraş, Dimitre, Dimiti, Dimo, Foro, Hinko, İhnat, İliya, İvan, Kosta, etc.; • seven units of anthroponyms are attested, in the creative bases of which we have composites and composite names: Braniç, Diçko, Radiç, Radimir, Radul, Latko (Lanko), Ostanko, Pribit; • only two appellative creative bases were found: Kantari and Muha. 2) the influence of the Turkish language is evidenced: • at the level of phonetics in Christian names: Girigor, Guri, Gürgi, Gürgote; • at the spelling level: İpribit (although the variant Pribit is recorded), İspas, İstatı, İstavro, İstoyan, İstrati. 3) anthroponyms with obscured origin of creative bases were revealed: Pelisan, Pertrenuha, Şahin. Here, of course, we can argue with erroneous records, because this is a monument of the 17th century. written in Turkish, but in Arabic script. 4) the South Slavic phonetic influence is characteristic of the proper names of the Martolos, but we have attested a significant percentage of anthroponyms that are consonant with their Ukrainian counterparts, which is important for confirming the all-Slavic historical anthroponymicon.