Податкова система заснована на принципі джерела

Abstract

Вільне переміщення капіталів, товарів, послуг та працівників створює між країнами нові виклики для національних податкових систем. Проблема ускладнена зростанням важливості внутрішньо-фірмової транскордонної торгівлі та складних виробничих ланцюжків, зростанням внеску у додану вартість важко оцінюваних і легко мобільних нематеріальних активів, а також зростанням цифровізації економіки. Взаємодія національного законодавства, міжнародних норм і двосторонніх договорів сформували дуже складну міжнародну податкову архітектуру. Це викликає необхідність розрізняти країни походження, проживання та країни призначення. У роботі проаналізовано проблеми побудови податкової системи, яка ґрунтується на принципі джерела, визначено критерії ідентифікації джерела доходу, яке ототожнюється з доданою вартістю, що визначається сумою факторних доходів – оплати праці і прибутку. Перехід до застосування балансового методу обчислення доданої вартості автоматично ідентифікує джерело доходу за місцем виплати заробітної плати і одержання прибутку. Держава, в якій створена додана вартість, однозначно визначає місце, де ця вартість має оподатковуватися. Місце оподаткування доданої вартості та її складових не залежить від складу та походження капіталу, використання нематеріальних активів, приналежності акцій та будь-яких складових. Усі ці особливості капіталу мають використовуватися при розподілі залишку прибутку після сплати усіх податків, внесків і зборів, передбачених законодавством країни джерела. Через невизначеність поняття «резидент» та можливості резиденства у багатьох юрисдикціях одночасно, принцип оподаткування розподіленого прибутку (дивідендів) на основі резиденства має бути замінений на принцип громадянства. Застосування запропонованих змін у Податковому кодексі України унеможливлює переміщення прибутку.

The free movement of capital, goods, services and workers between countries creates new challenges for national tax systems. The problem is complicated by the growing importance of intra-firm cross-border trade and complex production chains, the growing contribution to added value of hard-to-assess and easily mobile intangible assets, as well as the growing digitalization of the economy. The interaction of national legislation, international norms and bilateral treaties has formed a very complex international tax architecture. This makes it necessary to distinguish between the countries of origin, residence and destination. The paper analyzes the problems of building a tax system based on the source principle, defines the criteria for identifying the source of income, which is equated with added value, which is determined by the sum of factor incomes – wages and profits. The transition to the application of the balance sheet method of calculating added value automatically identifies the source of income by the place of payment of wages and receipt of profit. The country in which the added value is created clearly determines the place where this value should be taxed. The place of taxation of added value and its components does not depend on the composition and origin of capital, the use of intangible assets, the ownership of shares and any components. All these features of capital must be used in the distribution of the remaining profit after paying all taxes, contributions and fees provided by the law of the source country. Due to the uncertainty of the concept of “resident” and the possibility of residence in many jurisdictions at the same time, the principle of taxation of distributed profits (dividends) based on residence should be replaced by the principle of citizenship. The application of the proposed changes to the Tax Code of Ukraine makes it impossible to transfer profits.