Тропіка пейзажного опису Ю. Яновського

Abstract

Тропеїчна система будь-якого письменника ґрунтується на його світосприйманні й образній уяві. Актуальність дослідження полягає в потребі зафіксувати та схарактеризувати специфіку пейзажних описів як елементів художнього простору у творчості Юрія Яновського – представника української модерної літератури. Метою пропонованої статті є визначення специфіки тропів у літературних пейзажних описах. Основні завдання дослідження: 1) встановити й схарактеризувати основні стилістичні засоби вербалізації пейзажу, сформовані асоціативним мисленням письменника; 2) висвітлити функції та роль метафори, персоніфікації, порівняння й епітета у формуванні різних типів пейзажів. Матеріалом дослідження послугувало 2 романи Ю. Яновського – «Вершники» та «Майстер корабля». До основних тропів, залучуваних для вираження літературного пейзажу, безумовно, належать метафора, порівняння та епітет. Засобом емоційності та експресивності в романах «Вершники» та «Майстер корабля» постає різноаспектна метафора. Із-поміж відомих основ для метафори (за формою, місцем розташування, кольором, звучанням, особливостями руху, виконуваними функціями, фізіологічними й психічними враженнями від сприймання об’єкта) Ю. Яновський доволі часто послуговується метафорою, заснованою на подібності за розміром, кольором та функціями. Продуктивними є метафори до елементів морського (море, хвилі, шаланди) та міського (вечір, грім, сад) пейзажу. У романах персоніфіковано образи сонця, хмар, шторму, вітру, дощу, які наділено рисами людини, що вербалізується за допомогою дієслів із семантикою руху, процесу та стану. Поширеними в пейзажних описах є сполучникові порівняльні структури, де референт порівняння приєднано сполучниками як, ніби, мов. Море і його елементи виступають у ролі агентів та референтів порівняння. Епітетні структури побудовано за візуальною, сенсорною, артефактною, антропною й аксіологічною моделями. У досліджуваних творах переважно функціюють оказіонально-асоціативні епітети. Художній простір автора постає в пейзажі завдяки асоціативному мисленню та відтворюється за допомогою емоційно-оцінного складника, який відображають метафора, персоніфікація, порівняння та епітет.

The tropeic system of any writer is based on their figurative imagination. The relevance of the research is the need to document and characterize the specificity of landscape descriptions as elements of artistic space in the work of Yurii Yanovskyi as a representative of Ukrainian modern literature. The purpose of the article is to determine the specificity of tropes in landscape descriptions. The main tasks of the research are: 1) to establish and characterize the main stylistic means of landscape verbalization, formed by the writer’s associative thinking; 2) highlight the functions and role of metaphor, personification, simile and epithet in the formation of different types of landscapes. The material of the study was 2 novels by Yu. Yanovskyi – «Horsemen» and «The Master of the Ship». Among the main tropes involved in expressing the literary landscape are definitely metaphor, simile and epithet. A multifaceted metaphor appears as a means of emotionality and expressiveness in the novels «Horsemen» and «The Master of the Ship». Among the well-known bases for metaphor (by shape, location, color, sound, peculiarities of movement, performed functions, physiological and mental impressions from perceiving an object), Yu. Yanovskyi quite often uses metaphors based on similarity in size, color and functions. Metaphors to the elements of the sea (sea, waves, scows) and urban landscape (evening, thunder, garden) are productive. The novels personify the images of the sun, clouds, storm, wind, rain, which are endowed with human features and verbalized using verbs with the semantics of movement, process and state. Conjunctive comparative structures, where the referent of the simile is joined by conjunctions such as, as if, like, are common in landscape descriptions. The sea and its elements act as agents of simile and referents of simile. Epithet structures are built according to visual, sensory, artifactual, anthropic and axiological models. Occasional- associative epithets mainly function in the studied works. The author’s artistic space appears in the landscape due to associative thinking and is reproduced with the help of an emotional and evaluative component, which is reflected by metaphor, personification, simile and epithet.