Фольклоризм як підґрунтя художнього світу Володимира Самійленка

Abstract

У статті розглянуто мистецький доробок В. Самійленка крізь призму взаємодії різних граней його художнього світу з усною народною творчістю. Встановлено, що вона була одним із визначних факторів формування індивідуальності письменника та предметом його неослабного інтересу впродовж усього життя – від зацікавленості народними піснями й казками в дитинстві до інтерпретації фольклорних образів та мотивів у зрілій творчості. Одним із ключових фокусів його художнього мислення в аспекті використання фольклорної поетики була жанрова складова. Особливу увагу В. Самійленко приділяв пісенним жанрам (календарно-обрядовим, родинно-побутовим, суспільно- побутовим) та образу пісні, який набув у його ліричних текстах глибокого філософського й символічного значення. Народнопісенна стихія була не лише фундаментом усієї ліричної поезії В. Самійленка, а й невід’ємною складовою його світоглядного становлення й художнього мислення загалом, про що свідчать як різні структурні рівні художнього світу митця, так і автобіографічні матеріали. Фольклорний елемент був важливою складовою поетики гумористичних і сатиричних творів письменника, який майстерно поєднував жанрові форми народної творчості (байку, жартівливу пісню тощо) та народнорозмовну мову й західноєвропейські літературні традиції, що вилилося в унікальне поєднання вишуканості, влучності й водночас простоти й зрозумілості його дотепів та карикатур. Літературно-фольклорні паралелі також можна простежити в художній прозі В. Самійленка, який опрацьовував жанри казки, народного оповідання, анекдота, переказу, легенди, байки тощо. Зв’язок із народною творчістю також репрезентують драматичні твори письменника, з-поміж яких варто виокремити художню інтерпретацію образу легенди про піснярку Марусю Чурай в п’єсі «Чураївна». Крім жанрового аспекту фольклорної поетики, у творчості В. Самійленка привертає увагу використання елементів міфологізму (архетипні образи, культ природи), що надають окремим образам його поезії сакрального змісту, та народнорозмовних елементів, якими письменник увиразнював ілюстрації своїх ідей у філософській ліриці та насмішки в сатирі.

The article deals with the works of Volodymyr Samiilenko through the prism of different facets of his artistic world interacting with folklore. The authors have established that Ukrainian folklore was one of the prominent factors in the formation of the writer’s creative personality and the subject of his unwavering interest throughout his life – from his interest in folk songs and fairy tales in childhood to the interpretation of folklore images and motifs in his mature work. Genre was one of the key focuses of his artistic thinking in terms of using folklore poetics. Volodymyr Samiilenko paid special attention to song genres (calendar and ritual, family and household, and social and daily life) and the image of the song, which acquired a deep philosophical and symbolic meaning in his lyrical texts. The folk-song element was not only the basis of all Volodymyr Samiilenko’s lyric poetry, but it also constituted an integral part of his worldview and artistic thinking in general, as evidenced by various structural levels of the author’s artistic world and autobiographical materials. The folklore element was an important component of the poetics of humorous and satirical works of the author who skillfully combined genre forms of folk art (fable, comic song, etc.) and the vernacular language with Western European literary traditions which resulted in a unique combination of sophistication, accuracy, and at the same time simplicity and clarity of his witticisms and caricatures. Literary and folklore parallels can also be traced in the fiction of Volodymyr Samiilenko who worked in the genres of fairy tales, folk stories, anecdotes, legends, fables, etc. The connection with folk art is also represented by the writer’s dramatic works, among which we should single out the artistic interpretation of the image of the legendary song author Marusia Churai in the play Churaiivna. In addition to the generic aspect of folklore poetics, the important part of Volodymyr Samiilenko’s artistic world was the use of mythological elements (archetypal images and nature cult), which provides certain images in his poetry with a sacred meaning, and vernacular elements, which the writer used for illustrating his ideas in philosophical lyrics and mockery in satire.