Філософія подолання в художньому мисленні Лесі Українки та Володимира Самійленка

Abstract

У статті досліджено філософію подолання як важливу складову творчості Лесі Українки та Володимира Самійленка. З’ясовано, що в художньому світі Лесі Українки ця світоглядна константа займає чільне місце й суголосна концепції «екзистенціалістського гуманізму» Ж.‑П. Сартра, що передбачає усвідомлену потребу буття людини у світі на противагу замкнутості в собі. Ключем до розуміння філософії подолання Лесі Українки є поезія «Contra spem spero!», що репрезентує оригінальну художню рецепцію міфу про Сізіфа. Осмислення цього міфу поетесою суголосне філософському тлумаченню А. Камю, однак важливою відмінністю є те, що Леся Українка інтерпретує рух до мети, активну позицію вольової людини та творчість як сенс життя. Важливий елемент філософії подолання Лесі Українки становить тема опору національному гнобленню, духовному рабству. Її висвітлено в низці драматичних поем з біблійно-міфологічною основою, де проблему національного поневолення порушено в контексті сучасніої авторці суспільно-політичної ситуації. Герої творів «Бояриня», «Блакитна троянда» та «Лісова пісня» знаходять у собі сили, щоб подолати «екзистенційний вакуум» (за В. Франклом) та досягти гармонії зі світом через фізичну смерть. У творчості В. Самійленка відзначено еволюцію філософії подолання, яку можна простежити на матеріалі його ранніх текстів, зокрема «Ридання душі», «Зимовий діалог», «До душі», «Найдорожча перлина». Її усталення репрезентують образи та мотиви таких творів, як «Пісня», «Ямби», «Весна» та інші. Ключова концепція письменника полягає в тому, що людина повинна зберегти свої ідеали та людяність у протистоянні зі злом, ставати сильнішою через емпатію до чужого горя й боротьбу з несправедливістю. Встановлено, що спільними рисами філософії подолання у творчості обох авторів є осмислення образів сліз та плачу, сприйняття творчості як інструменту катарсису, особистісного зростання й засобу для боротьби, а також інтерпретація образів весняної тематики.

The article examines the philosophy of overcoming as an important component in the Lesya Ukrainka and Volodymyr Samiilenko’s art works. The author argues that this worldview constant occupies a prominent place in the Lesya Ukrainka’s artistic world and stands in line with the concept of “existentialist humanism” by Jean-Paul Sartre, which implies the conscious need for human’s existence in the world as opposed to isolation. The key to understanding Lesya Ukrainka’s philosophy of overcoming is the poem Contra spem spero! which represents the original artistic reception of the Sisyphus myth. The poet’s interpretation of the myth has parallels with its philosophical interpretation by Albert Camus. However, the movement toward a goal, the active position of a strong-willed person, and creativity are interpreted by Lesya Ukrainka as the meaning of life, and this makes an important difference. Another key element in Lesya Ukrainka’s philosophy of overcoming is the theme of resistance to national oppression and spiritual slavery. It is highlighted in a number of dramatic poems with a biblical and mythological basis, where the problem of national enslavement is raised in the context of the contemporary sociopolitical situation. The characters in The Noblewoman, The Blue Rose, and The Forest Song find the strength to overcome the “existential vacuum” (suggested by Viktor Frankl) and achieve harmony with the world through physical death. Volodymyr Samiilenko’s works demonstrate the philosophy of overcoming in evolution that can be traced back to his early texts, in particular, The Mourning of a Soul, The Winter Dialogue, To the Soul, The Treasured Pearl. Establishment is represented by the images and motifs in such works as The Song, Iambs, The Spring, and others. The writer’s key idea is that a person must preserve his or her ideals and humanity in the confrontation with evil, become stronger through empathy for other people’s grief and the fight against injustice. The author has established the common philosophy of overcoming features in the works of both authors: reflection on images of tears and crying; perception of creativity as a tool for catharsis, personal growth and a means for struggle; and interpretation of spring images.