Художня модель прірви між українською національною ідеєю та кремлівсько-більшовицькою тиранією у фантастично-сатиричній поемі Володимира Самійленка "Гея"

Abstract

Мета статті – проаналізувати спектр ідей, осмислених Володимиром Самійленком у поемі «Гея». Мета передбачає реалізацію таких завдань: з’ясувати специфіку протиставлення автором етнотипів «українець» і «росіянин»; розглянути роль фантастичного елементу у творі; вивчити особливості сатирично-саркастичної інтерпретації автором історичних подій; осмислити утвердження в поемі національної ідеї та засудження більшовицько-комуністичної ідеології, пропагованої росіянами; провести паралель між подіями, описаними в поемі, й реаліями сучасної України. Використовуючи сарказм, сатиру та гумор, змоделювавши фантастичний образ марсіанина-вченого В. Самійленко масштабно осмислює проблеми українського народу, який опинився під гнітом російських більшовиків. Реалії життя і європейської цивілізації початку ХХ століття, і Радянської України ми бачимо крізь призму сприйняття марсіанина, а його міркування та роздуми співпадають зі світоглядною позицією самого В. Самійленка. У третій частині поеми з’являється антипод ліричного героя – носій зла, сповідник комуністичної ідеології – товариш Іван. В. Самійленко майстерно розвінчує брехливість, жорстокість та тиранію росіян-більшовиків, які знищують всіх, хто не поділяє їх політичних переконань, а інших перетворюють на рабів системи. Поема «Гея» вражає глибиною художньої та політичної рецепції історичних подій. Фантастичний сюжет поеми дав змогу авторові показати злодіяння більшовиків з позиції стороннього спостерігача (марсіанин) та тирана (більшовик Іван), а не з позиції жертв терору. Сатиричне зображення безглуздості, цинізму та підступності катів-завойовників увиразнює трагедійність історичної ситуації. Поет змоделював етнопсихологічний образ росіян та окреслив морально-етичну прірву між ними й українцями. Цинізм товариша Івана викликає огиду навіть у представника позаземної цивілізації. В. Самійленко, використовуючи влучні епітети («напівдикий», «шалені», «звірячі»), метафори та сатиру («проходить сараною», «преться на народи»), дуже чітко окреслює ментальність росіян, специфіку їх національного характеру, яка є незмінною. Під «гук гарматний і звірячі крики» вони вбивають українців у ХХІ столітті. У поемі «Гея» В. Самійленко наголошує на необхідності об’єднання свідомого людства перед загрозою поневолення народів світу безумними диктаторами та тиранами.

The article aims to analyze the range of ideas comprehended by Volodymyr Samiilenko in his poem “Gaia”. The goal is achieved via the realization of the following tasks – to find out the peculiarities in the author’s opposition of “Ukrainian” and “Russian” ethnotypes; to consider the role the fantastic element plays in the artwork; to study the author’s satirical and sarcastic interpretation of specific historical events; to reflect on how the poem asserts the national idea and condemns the Bolshevik-communist ideology propagated by Russians; to draw a parallel between the events described in the poem and the realities of modern Ukraine. Using sarcasm, satire, and humor, modeling a fantastic image of a Martian scientist, Volodymyr Samiilenko interprets the problems of the Ukrainian people oppressed by the Russian Bolsheviks on a large scale. We see the life of European civilization in the early twentieth century contracted to Soviet Ukraine through the prism of the Martian’s perception, and his thoughts and reflections coincide with the worldview of Samiilenko himself. The third part of the poem introduces the antipode of the lyrical hero – an upholder of the evil, a communist ideology supporter – Comrade Ivan. Volodymyr Samiilenko skillfully debunks the falsity, cruelty, and tyranny of the Russian Bolsheviks that annihilate all those who do not share their political believes and turn others into slaves of the system. The poem “Gaia” impresses with deep artistic and political reception of historical events. The fantastic plot allowed the author to show the Bolsheviks’ atrocities from the perspectives of an outsider (the Martian) and a tyrant (the Bolshevik Ivan) rather than from the perspective of the terror victims. The satirical portrayal of the senselessness, cynicism, and cunning of the conquering executioners emphasizes the tragic historical situation. The poet modeled the ethno-psychological image of Russians and outlined the moral and ethical gulf between them and Ukrainians. Comrade Ivan’s cynicism disgusts even a representative of an extraterrestrial civilization. Using apt epithets (semi-wild, frenzied, bestial), metaphors, and satire (swarming like locusts, jostling the nations), Volodymyr Samiilenko outlines the Russian mentality and their unchanging national character very clearly. They are killing Ukrainians accompanied with “the sound of cannon and animal cries” in the 21st century. In the poem “Gaia” Volodymyr Samiilenko emphasizes the need to unite conscious humanity before the threat of the enslavement of the peoples of the world by insane dictators and tyrants.