Особливості суб’єктивної сторони неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування

Abstract

Стаття присвячена дослідженню особливостей суб’єктивної сторони неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення є його внутрішньою стороною. У ній відображається ставлення свідомості і волі особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, до її діяння та наслідків. Юридичними ознаками суб’єктивної сторони є вина, мотив і мета, які і характеризують її зміст. Вина є основною та обов’язковою ознакою кожного складу кримінального правопорушення. У ст. 3663 Кримінального кодексу України законодавець перед-бачив пряму вказівку на умисну форму вини, однак не визначив вид умислу. Більшість науковців дотримуються точки зору про можливість вчинення даного кримінального правопорушення лише у формі прямого умислу, хоча деякі допускають наявність і непрямого умислу. Зважаючи на те, що дане кримінальне правопорушення має формальний склад, перша точка зору є більш переконливою. При неподанні декларації особа обов’язково повинна усвідомлювати суспільну небезпечність та протиправність вчинюваного діяння. Обов’язок такого усвідомлення підтверджують і матеріали судової практики. Зміст вини значною мірою визначається мотивом та метою кримінального правопорушення. Мета та мотив – це факультативні ознаки суб’єктивної сторони загального складу кримінального правопорушення. Обов’язковими вони є лише тоді, коли прямо зазначені або однозначно випливають зі змісту диспозиції статті. При встановленні суб’єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 3663 КК, з’ясування мотиву, з яким діяв декларант, має важливе значення. Відсутність доказів, які вказують на конкретний мотив неподання декларації є підставою для висновку про те, що особа насправді не усвідомлювала суспільну небезпечність та протиправність свого діяння, а, отже, і про відсутність умислу у її поведінці. Таку ж позицію підтримує і Вищий антикорупційний суд. Метою неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазвичай вважають приховування майна, коштів, які раніше були одержані в результаті вчинення іншого кримінального правопорушення.

The article is dedicated to exploring the peculiarities of the subjective aspect of non-submission of declarations by subjects obliged to declare assets as persons authorized to perform the functions of the state or local self-government. The subjective aspect of a criminal offense is its internal side, reflecting the attitude of the consciousness and will of the person who committed the criminal offense towards their action and its consequences. Legal characteristics of the subjective aspect are guilt, motive, and purpose, which define its content. Guilt is the main and obligatory feature of every composition of a criminal offense. Article 3663 of the Criminal Code of Ukraine provides for a direct indication of the intentional form of guilt, but does not define the type of intent. Most scholars adhere to the point of view that this criminal offense can only be committed with direct intent, although some admit the possibility of indirect intent. Given that this criminal offense has a formal composition, the first point of view is more convincing. When failing to submit a declaration, the person must be aware of the social danger and unlawfulness of the action. The obligation of such awareness is also confirmed by judicial practice materials.The content of guilt is largely determined by the motive and purpose of the criminal offense. Purpose and motive are facultative characteristics of the subjective side of the general composition of a criminal offense. They are mandatory only when they are directly mentioned or unambiguously follow from the content of the article’s disposition. In establishing the subjective aspect of the criminal offense under Article 3663 of the Criminal Code, determining the motive with which the declarant acted is of great importance. The absence of evidence indicating a specific motive for non-submission of the declaration is a basis for concluding that the person did not actually realize the social danger and unlawfulness of their action, and thus, the absence of intent in their behavior. The Higher Anti-Corruption Court supports the same position. The usual purpose of non-submission of declarations by the subjects is considered to be the concealment of assets and funds previously obtained as a result of committing another criminal offense.