Характеристика змісту та обсягу повноважень Президента України як Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України

Abstract

У статті проведено аналіз положень нормативно-правових актів, які визначають “воєнні” повноваження Президента України, з урахуванням прийнятих законодавчих новел, які наділяють додатковими повноваженнями Президента України саме як Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, і які, на наш погляд, потребують ґрунтовного правового аналізу, з огляду на дискреційний характер наданих повноважень та відсутність достатніх завершених правових механізмів їх реалізації. З’ясовано, що Конституція України наділяє Президента України вагомими повноваженнями у сферах безпеки і оборони, які водночас знайшли своє відображення й у Законі України “Про національну безпеку України”. Президент України уособлює в собі статус глави держави, гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, Голови Ради національної безпеки та оборони України, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України. Зауважено, що сучасні тенденції закріплення додаткових “воєнних” повноважень Президента України в законах ведуть до все більшого втягнення (наближення) його у механізм реалізації повноважень як Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, і в той же час робить можливим ставити питання про його опосередковану належність до Збройних Сил України. Продемонстровано елементи негативної правотворчості на прикладі Закону України “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях”. Зауважено, що на сьогодні залишається не визначений Порядок підготовки та внесення проектів актів Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, що надає розробнику можливість визначати процедуру їх підготовки, погодження, оформлення та оприлюднення на “власний розсуд”.

The article analyzes the provisions of legal acts that define the “war” powers of the President of Ukraine, taking into account the adopted legislative novelties that give additional powers to the President of Ukraine as the Supreme Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine. In our opinion, these novelties require a thorough legal analysis, taking into account the discretionary nature of the powers and the lack of sufficient complete legal mechanisms for their implementation. It was found that the Constitution of Ukraine gives the President of Ukraine significant powers in the field of security and defense, which are also reflected in the Law of Ukraine “On National Security of Ukraine”. The President of Ukraine embodies the status of the head of state, guaran tor of state sovereignty and territorial integrity of Ukraine, as well as the Chairman of the National Security and Defense Council of Ukraine and the Supreme Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine. It is noted that current trends in enshrining additional “military” powers of the President of Ukraine in law lead to increasing involvement (approximation) in the mechanism of exercise of powers as the Supreme Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine. At the same time, this makes it possible to raise the question of his/her indirect affiliation with the Armed Forces of Ukraine. On the example of the Law of Ukraine “On the peculiarities of state policy to ensure the state sovereignty of Ukraine in the temporarily occupied territories in Donetsk and Luhansk regions” demonstrated elements of negative lawmaking. It is noted that the Procedure for preparing and submitting draft acts of the Supreme Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine remains unclear, which gives the developer the opportunity to determine the procedure for their preparation, approval, execution and publication at his/her discretion.