Предметна та суб’єктна юрисдикція у площині правової визначеності: проблеми в цивільному процесуальному законодавстві

Abstract

Дана стаття присвячена предметній та суб’єктній юрисдикції у площині правової визначеності. У статті аналізуються проблеми крізь призму правової визначеності, які виникають під час віднесення тієї чи іншої справи до компетенції судів: загальних, адміністративних та господарських, бо в цивільному законодавстві не закріплено ніяких правил віднесення тієї чи іншої справи до компетенції певного суду. Україна в 2014 році обрала європейський вектор шляху розвитку, а тому законодавство, зокрема цивільно-процесуальне, має відповідати критеріям правової держави, фундамент якої складає верховенство права. Взаємозв’язок предметної та суб’єктної юрисдикції і верховенства права розкривається через елементи правової визначеності, а саме: ясність, чіткість, передбаченість закону, однозначність його норм, усталена судова практика, обов’язкове виконання рішень суду, остаточність судового рішення. Значна увага даній тематиці була приділена вченими А. Савчук, О. Ткачук, А. Монаєнко. Авторами було проаналізовано чимало рішень Європейського суду з прав людини і наголошено на тому, що оскільки цивільний процесуальний закон не містить критеріїв розмежування предметної та суб’єктної юрисдикції, тому значної ролі набуває судова практика, яка має бути усталеною і передбаченою. На думку авторів, це не означає, що Верховний Суд не повинен мати можливості відступати від своїх попередніх правових позицій, адже розвиток судової практики не суперечить належному правозастосуванню, оскільки відсутність еволюційного та динамічного підходу попереджують будь-які зміни чи покращення. Від Верховного Суду в таких ситуаціях вимагається лише надавати більш істотне обґрунтування відхиленню від попередніх правових позицій. В результаті вивчення наукових праць, судової практики нами було проаналізовано кожний критерій розмежування предметної та суб’єктної юрисдикції, які були вироблені під час здійснення судочинства судами, та наведено приклади із судової практики. Законодавець зобов’язаний закріпити їх на рівні цивільного процесуального закону, що в свою чергу сприятиме довірі суспільства до держави, судової системи, забезпечить належне ставлення до права та закону в цілому.

This article is devoted to the subject and subject-matter jurisdiction in the plane of legal certainty. The article analyzes the problems through the prism of legal certainty, arising when attributing a case to the competence of courts: general, administrative and economic because the civil legislation does not enshrine any rules of attributing a particular case to the competence of a particular court. Ukraine in 2014 chose the European vector of development, so the legislation, in particular the civil procedure, must meet the criteria of the rule of law, the foundation of which is the rule of law. The interrelation of subject and subject-matter jurisdiction and the rule of law is revealed through the elements of legal certainty, namely: clarity, precision, provision of law, the ambiguity of its norms, established court practice, mandatory execution of court decisions, finality of court decisions. Considerable attention to this topic was paid by scientists A. Savchuk, A. Tkachuk, and A. Monayenko. The authors analyzed quite a few decisions of the European Court of Human Rights and noted that since the civil procedure law does not contain criteria for distinguishing the subject and subject jurisdiction, so a significant role is played by the court practice, which should be established and stipulated. According to the authors, this does not mean that the Supreme Court should not be able to deviate from its previous legal positions, as the development of judicial practice is not contrary to proper law enforcement, as the lack of an evolutionary and dynamic approach prevents any changes or improvements. The Supreme Court in such situations is only required to provide a more substantive justification for deviating from previous legal positions. As a result of the study of scientific works, and court practice, we analyzed each criterion of delimitation of subject and subject-matter jurisdiction, which were made in the exercise of judicial proceedings by the courts, and gave examples from judicial practice. The legislator is obliged to fix them at the level of the civil procedural law, which in turn will promote public confidence in the state, and the judicial system, to ensure the proper attitude to the law and the law as a whole.