Сонети Генрі Лонґфелло в інтерпретації Дмитра Павличка

Abstract

Стаття присвячена зіставному аналізу першого і єдиного україномовного перекладу сонетів американського поета Г. Лонґфелло «Данте» та «Осінь», здійсненого Д. Павличком. Оцінено адекватність відтворення стилю американського поета, визначено характерні риси перекладацької манери. Перекладач намагався насамперед з’ясувати стильові особливості індивідуальної мови автора, отже, дотримуватися його стилю у своїй роботі. Він глибоко проник у поетичну тканину першоджерела, уникаючи буквалізму, максимально зберігаючи авторські лексеми, намагаючись якомога точніше передати усі його стильові домінанти, такі як епітети, порівняння, метафори. Д. Павличко також вважав важливим збереження структурної форми сонета. Він звертає увагу на найтонші нюанси поетичної тканини англійського твору; присутність перекладача зведена до мінімуму. Під час відтворення змісту застосовуються трансформації на різних рівнях, а саме лексичному, граматичному, морфологічному, синтаксичному. Найчастіше Д. Павличко застосовує додавання, конкретизацію, узагальнення, опущення, заміну, інверсію. Якщо іноді не вдавалося відтворити епітети, то перекладач, щоби зберегти рівновагу, створював власні, додавав порівняння, метафори, не задані першоджерелом, відповідно до стилю автора. В ориґіналі зустрічаємо архаїзми та книжні форми слів, у перекладі теж вжито окремі застарілі та поетичні слова. Індивідуальний стиль Генрі Лонґфелло максимально збережено в українському перекладі. Для подолання труднощів, що виникають під час відтворення мовностилістичних засобів, перекладач вдало підібрав відповідники задля збереження комунікативної функції стилістичних засобів. Україномовні версії сонетів Г. Лонґфелло, здійснені Д. Павличком, мають значну естетичну цінність, популяризують творчість американського поета в Україні, збагачують національну культуру реципієнта.

The article is devoted to a comparative analysis of the first and only Ukrainian translation of the sonnets by the American poet H. Longfellow “Dante” and “Autumn”, made by D. Pavlychko. Adequacy of the American poet’s style reproduction is assessed, outstanding characteristics of the translation manner are determined. The translator first tried to find out the stylistic features of the author’s individual language, and then to adhere to his style in his work. He penetrated deeply into the poetic fabric of the original source, avoiding literalism, preserving the author’s lexemes as much as possible, trying to convey all his stylistic dominants as accurately as possible: epithets, comparisons, metaphors. D. Pavlychko also considered it important to preserve the structural form of the sonnet. He draws attention to the subtle nuances of the poetic fabric of the English work; the translator’s presence is minimized. When reproducing the content, transformations are used at different levels: lexical, grammatical, morphological, and syntactic. Most often D. Pavlychko uses addition, concretization, generalization, omission, substitution, inversion. If sometimes it was not possible to reproduce the epithets, the translator, in order to maintain balance, created his own ones, added comparisons, and metaphors, not given by the original source, according to the author’s style. In the original we find archaisms and bookish forms of words, in the translation some obsolete and poetic words are also used. Henry Longfellow’s individual style is maximally preserved in the Ukrainian translation. To overcome the difficulties that arise during the reproduction of linguistic and stylistic means, the translator has successfully selected equivalents in order to preserve the communicative function of stylistic means. The Ukrainian-language versions of H. Longfellow’s sonnets, performed by D. Pavlychko, have a significant aesthetic value, popularize the American poet’s work in Ukraine, and enrich the recipient’s national culture.