Роль аналізу концепту в художньому перекладі (на матеріалі психологічної прози М. Пруста)

Abstract

Статтю присвячено аналізу лінгвокультурної адаптації творчості М. Пруста в українському перекладі з використанням концептуального підходу. Принципи концептуального підходу до аналізу художнього перекладу полягають у відтворенні лінгвостилістичних особливостей оригіналу, що пов’язано з певними втратами чи різними трансформаціями, спричиненими відмінностями між мовними і концептуальними картинами світу. До чинників, що забезпечують адекватну реакцію читачів цільового тексту, належать максимально точне відтворення екстралінгвістичних явищ оригіналу, а також збереження базових концептів – основних складників змісту художнього твору, а також авторської концепції оригіналу. З цієї позиції аналіз творчості М. Пруста, який відрізняється естетичною значущістю й сильною концептуальною насиченістю та складною структурою, становить неабиякий інтерес для перекладознавчих досліджень. Вивчення глибинних семантико-когнітивних процесів прустівського твору як складного організованого цілого дозволяє виявити ґрунтовний екзистенційний змістовий шар, представлений першоосновами буття – ЖИТТЯ, СМЕРТЬ, ЧАС, ПАМ’ЯТЬ, МИСТЕЦТВО, ЛЮБОВ, – що перебувають у складних і різноманітних взаємозв’язках та взаємодіях. З-поміж концептуально маркованих фрагментів психологічної прози М. Пруста найбільш виразно актуалізується концепт ЧАСУ, який червоною ниткою проходить через увесь художній простір „Пошуків”. Аналіз адаптації лексико-семантичних засобів вираження в українському тексті концептуального змісту окремих фрагментів першоджерела яскраво демонструє, що в перекладі зберігається структура фреймів досліджуваного концепту. Концепт ЧАС асоціюється з істиною й постає як ВТРАЧЕНИЙ ЧАС, тобто минуле, що вислизає (наше життя), найкращий час – світські розваги, лінощі, любов і страждання, та ВІДНАЙДЕНИЙ ЧАС – час, який втрачений, але раптово відновлений за допомогою спогаду. Однак вербалізація цього концепту в текстах оригіналу та перекладу місцями різко різниться, що пов’язано з появою додаткових сем та експресивно-стилістичним увиразненням першотвору, і може призводити до перекручення прагматичного потенціалу першоджерела.

This article provides a study applying the conceptual approach to the analysis of linguistic and cultural adaptation of M. Proust’s psychological prose in the Ukrainian translation. The conceptual approach to literary translation provides reproducing of linguistic and stylistic features of the original, which may lead to certain losses or various transformations caused by differences between linguistic and conceptual worldview. In order to produce an adequate effect on the target language readers it is necessary to reproduce extralinguistic phenomena of the original text, but also to preserve the basic concepts which are the main components of the literary work and the author’s concept of the original. Engaging conceptual approach to the translation of M. Proust psychological prose is particularly interesting when taking into consideration its aesthetic impact as well as its sophisticated conceptual architecture. The study of deep semantic and cognitive processes of Proust’s prose as a complex organized system allows us to identify a rich semantic structure represented by the interaction of the basic existential concepts such as LIFE, DEATH, TIME, MEMORY, ART, LOVE. The concept of TIME is obviously one of the most important notions of M. Proust’s psychological prose as the author chose TIME as his main theme in In Search of Lost Time. The analysis of the adaptation of the conceptual content of some fragments of the source-text in the target-text demonstrates that the translation preserves the structure of the frames of the studied concept. The concept of TIME appears as time wasted and time lost during our past experience of entertainment, leisure, love and suffering and time regained is a time lost but suddenly regained in memory. However, there are some differences of verbalization of this concept between the source and target text. These are related to the semantic and stylistic transformations which occur in the target text and may lead to major distortions of the pragmatic potential of the source-text.