Духовно–екзистенційні виміри епістолярію З. Красівського та Я. Лесіва

Abstract

У статті досліджено культурну парадигму українського руху Опору на матеріалі листування Зеновія Красівського і Ярослава Лесіва. Визначено особливості та значення їхнього епістолярію для українського літературознавства, виявлено його художньо-естетичну та екзистенційну специфіку; визначено роль у формуванні літературно-мистецького світогляду другої половини ХХ ст. Проаналізовано форму епістолярного спілкування як одну з найважливіших рис людської екзистенції. Розглянуто особливості осмислення екзистенціалізму як «філософії існування» у витлумаченні проблем людського буття. На основі аналізу текстів тюремного листування виявлено основні пріоритети таких екзистенційних концептів, як: свобода, самотність, свобода вибору, межові ситуації тощо. Наголошено на пошуках внутрішньої гармонії в дисгармонійному світі. Доведено, що в епістолярії переважає філософська ідея стоїцизму – нескорена особистість попри тюремні грати залишається вільною та вірною своїм переконанням. Топос тюрми універсалізується до внутрішньо-психологічного несприйняття неволі й мужнього протистояння обмеженню вільної особистості жорстоким умовам в’язниці. На прикладі епістолярію З. Красівського і Я. Лесіва доведено твердість їхніх переконань, непоступливість, що є виявом оптимістичного стоїцизму. У листах вони шукають самозаспокоєння, компенсують неможливість живого спілкування, прагнуть досягти внутрішньої свободи, відчуваючи тягу до одвічних цінностей, людської гідності. Кореспонденція наповнена не лише особистими фактами, а й політичними, літературними темами. Тексти листування насичені потужним морально-етичним змістом, який акумулює в собі прямі авторські оцінки, коментарі, висновки, наснажені активною позицією. Табірний текст включає чимало «екстремальних свідчень», які передаються через особистий досвід. Отже, листування З. Красівського і Я. Лесіва проаналізовано в контексті філософії екзистенціалізму крізь призму української національної традиції.

The article investigates cultural paradigm of Ukrainian resistance movement that is based on the correspondence between Zinovii Krasivskyi and Yaroslav Lesiv. The features and significance of their epistolary for Ukrainian literary studies are determined, its artistic, aesthetic and existence characteristics are revealed; as well as the role in formation of literary and artistic worldview of the second half of the 20thcentury is determined. The form of epistolary intercourse is analyzed as one of the most important features of human existence. The features of understanding of existentialism as a “philosophy of existence” when interpreting human existence problems are considered. Based on the analysis of prison correspondence texts, the main priorities of existential concepts have been identified, such as: freedom, loneliness, freedom of choice, borderline situations, etc. The search for inner harmony in a disharmonious world is noted. It is proved that the philosophical idea of stoicism prevailsin epistolary– the unconquered person, despite the prison bars, remains free and true to his convictions. The toposof prison is universalized to the intra-psychological rejection of bondage and courageous resistance to the restriction of free individual by the cruel conditions of prison. Using the example of the epistolary by Z. Krasivskyi and Ya. Lesiv, the firmness of their convictions and intransigence, which are a manifestation of optimistic stoicism, are proved. In their letters, they look for self-complacency, compensate for the impossibility of live communication, as well as strive to achieve inner freedom, feeling a craving for eternal values and human dignity. The correspondence is filled not only with personal facts, but also with political and literary themes. The correspondence texts are saturated with powerful moral and ethical content, which accumulates direct author’s assessments, comments and conclusions inspired by his active position. The camp text includes many “extreme statements” that are transmitted through personal experience. Thus, the correspondence between Z. Krasivskyi and Ya. Lesiv is analyzed in the context of philosophy of existentialism through the prism of Ukrainian national tradition. The existential postulates and the language and behavioral system of communication with addressees are highlighted.