Образ княгині Ольги як тип андрогінної жінки в "Повісті минулих літ"

Abstract

У статті розглянуто літературний образ княгині Ольги з точки зору гендерної теорії, що є новаторським підходом до тлумачення цієї історичної постаті, зображеної вперше у літописі «Повість минулих літ». Автор літописних оповідань про княгиню Ольгу порушує стереотипи, які усталилися в патріархальному середовищі середніх віків: жінка – несамостійна одиниця суспільства, вона не може навіть управляти собою, не те що державою. Однак авторський задум літопису, який витворив міф про Ольгу, мав зруйнувати у художньому вимірі патріархальний уклад тогочасного суспільства, зваливши на плечі дружини великого князя роль провісниці християнства на Русі та першої правительки. Найбільш яскраво у цьому сенсі Ольга постає у легендарних розповідях про її помсту древлянам за вбивство чоловіка Ігоря, князя київського. Княгиня Ольга як художній образ позбавлена рис фемінності, її діям та вчинкам не притаманні пасивність, чуттєвість, а загалом їй властиві маскулінні риси, такі як жорстокість, рішучість, агресивність, тобто автор оповіді про княгиню свідомо чи несвідомо моделює андрогінний тип характеру особистості. Він наділяє її здебільшого чоловічими рисами, характерними для володарів середніх віків. Отже, вона жорстока, безжальна, підступна, брехлива, хитра. Ці риси літописець трактує з позитивним значенням, маючи на меті показати сильну, сувору, нещадну, тверду у своїх рішеннях правительку Русі. Автор оповіді про княгиню Ольгу з «Повісті минулих літ» руйнує гендерні стереотипи про жінку та її роль в руському суспільстві, форматує її статево-рольовий тип особистості, який характеризується рисами як фемінності, так і маскулінності, тому, за концепцією Сандри Бем, образ Ольги ідентифікується як тип андрогінної жінки, яка здатна розв’язувати цілком «чоловічі» задачі, використовуючи жіночі засоби для досягнення власної мети.

The article examines the literary image of Princess Olga from the point of view of gender theory, which is an innovative approach to The author of the chronicles about Princess Olga breaks the stereotypes that have become established in the patriarchal environment of the Middle Ages: a woman is a non-independent unit of society, she cannot even govern herself, not the state. But the author’s idea of the chronicle, which created the myth of Olga, was to destroy in the artistic dimension of the patriarchal structure of contemporary society, placing on the shoulders of the Grand Duke’s wife the role of forerunner of Christianity in Russia and the first ruler. In this sense, Olga appears most vividly in the legendary stories about her revenge on the people of Drevlya for the murder of her husband Igor, Prince of Kyiv. Princess Olga as an artistic image is deprived of the features of femininity, her actions and deeds are not characterized by passivity, sensuality, but in general she has masculine features: cruelty, determination, and aggression. That is, the author of the story about the princess consciously or unconsciously models the androgynous type of personality. He endows her with mostly masculine features characteristic of the rulers of the Middle Ages: cruel, ruthless, insidious, lying, cunning. The chronicler interprets these features with positive significance, with the aim of showing a strong, strict, ruthless, firm in his decisions ruler of Russia. The author of the story about Princess Olga from "The Tale of Bygone Years" destroys gender stereotypes about women and their role in Russian society, formats her gender-role type of personality, which is characterized by features of both femininity and masculinity. Therefore, according to the concept of Sandra Bem, the image of Olga is identified as a type of androgynous woman who is able to solve completely masculine tasks, using women’s means to achieve their own goals.