Судовий контроль за дискреційними повноваженнями органів публічної влади

Abstract

Важливе місце в сучасних умовах децентралізації публічної влади в Україні належить питанню дискреційних повноважень як можливості діяльності влади на власний розсуд. Така можливість, як зазначають автори, надається самими нормами законодавства, при цьому останні чомусь не містять дефініцію «дискреції», що зі свого боку ускладнює легальне визначення змісту вказаних повноважень. А тому, авторами проаналізовано та наведено у статті декілька понять, сформованих науковцями та міжнародними організаціями, та вказано на необхідність встановлення нормативного визначення поняття «дискреції». Крім того, у статті зазначено, що в зарубіжному праві питання дискреційних повноважень також активно досліджується, при цьому в контексті адміністративного чи судового розсуду. Таким чином, право зарубіжних країн ототожнює «дискрецію» та «розсуд», хоча деякі науковці обґрунтовано заперечують ідентичність цих категорій. Окрім тлумачення змісту «дискреційних повноважень», також авторами розкриваються питання щодо регулювання відносин у процесі реалізації останніх. Так, наголошується що наявність будь-якої «дискреції» є допустимою та відповідає принципу верховенства права, однак вона прямо потребує встановлення меж та судового контролю. Метою обмеження «дискреції» є запобігання свавіллю як органів державної влади, та і органів місцевого самоврядування. Оскільки застосування розсуду не повинно суперечити загальнолюдським принципам та принципам публічної служби, а до того ж відповідати завданню, для виконання якого було застосовано такий розсуд. Таку позицію висловлює і Європейський суд з прав людини у свої рішеннях, зокрема у справі «Волох проти України» від 2 червня 2006 року. Так, Суд зазначає: «надання органам публічної влади та їх посадовим особам правової дискреції у вигляді необмеженої влади не відповідає принципу верховенства права». А тому, більшість держав створює дієві механізми контролю за розсудом. В Україні вказаний обов’язок покладається на адміністративні суди, відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України ).

An important place in the current conditions of decentralization of public power in Ukraine belongs to the issue of discretionary powers as an opportunity for the government to act at its own discretion. This possibility, as the authors note, is provided by the law itself, and the latter for some reason do not contain a definition of “discretion”, which in turn complicates the legal definition of the content of these powers. Therefore, the authors analyze and present in the article several concepts formed by scientists and international organizations, and point to the need to establish a normative definition of “discretion”. The article states that in foreign law the issue of discretionary powers is also actively explored, in the context of administrative or judicial discretion. In addition to the interpretation of the content of “discretionary powers”, the authors also reveal issues related to the regulation of relations in the implementation of the latter. Yes, it is emphasized that the existence of any “discretion” is permissible and in line with the rule of law, but it directly requires the establishment of boundaries and judicial control. The purpose of limiting “discretion” is to prevent arbitrariness of both public authorities and local governments. Because the application of discretion should not contradict universal principles and the principles of public service, but also correspond to the task for which such discretion was applied. This position is also expressed by the European Court of Human Rights in its judgments, in particular in the case of Volokh v. Ukraine of 2 June 2006. Thus, the Court notes: “granting public authorities and their officials legal discretion in the form of unlimited power does not comply with the rule of law”. Therefore, most states create effective mechanisms of control over discretion. In Ukraine, this obligation is assigned to administrative courts, in accordance with the Code of Administrative Procedure of Ukraine.