Значення імплементації норм Стамбульської конвенції в контексті протидії випадкам насильства під час дії режиму воєнного стану в Україні

Abstract

У статті досліджуються дискусійні питання, які виникають під час імплементації загально-обов’язкових норм Стамбульської конвенції у сфері протидії випадкам домашнього насильства. Доведено необхідність активного застосування основних положень Конвенції в умовах введення дії режиму воєнного та надзвичайного стану. Встановлено, що ратифікувавши у 2022 році один із найважливіших міжнародних норматив-но-правових актів у сфері захисту прав людини – Стамбульську конвенцію – Україна як держава-підписант взяла на себе зобов’язання забезпечити належне функціонування принципу гендерної рівності жінок та чоловіків у всіх сферах соціального життя українця. Проведено аналіз статистичних даних щодо зареєстрованих випадків домашнього насильства та встановлено, що з кожним роком кількість кримінальних правопорушень зростає, незважаючи на введення правоохоронними органами України превентивних заходів у сфері домашнього насильства. Занепокоєння викликає також той факт, що майже третина засуджених за домашнє насильство осіб, звільняються від покарання, адже стосовно них суди закривають кримінальні провадження. Ратифікація Стамбульської конвенції дає зрозуміти, що насильство стосовно жінок та дітей вже не може розглядатися як особисте питання. Особливо актуальною згадана проблема стає в період введення режиму воєнного та надзвичайного стану, про що свідчать неодноразові випадки насильства, вчиненого російськими військовими щодо цивільного населення України. Водночас, як показує практика, не всі представники українського суспільства однозначно підтримують ідею ратифікації Стамбульської конвенції під час режиму воєнного стану, аргументуючи свою позицію тим, що гендерну політику України варто удосконалювати після завершення збройного конфлікту. Автором встановлено, що питання імплементації положень Стамбульської конвенції, незважаючи на проведену ратифікації, залишається складною через переважання усталених моральних переконань українців. Доведено, що застосування положень Конвенції на практиці підтвердить євроінтеграційні погляди України та значною мірою підвищить її авторитет перед міжнародною спільнотою.

The article examines the controversial issues that arise during the implementation of the Istanbul Convention’s mandatory norms in the field of combating domestic violence. The author proves the necessity of active application of the main provisions of the Convention in the context of martial law and the state of emergency.It is established that by ratifying in 2022 one of the most important international legal acts in the field of human rights protection - the Istanbul Convention – Ukraine, as a signatory State, has undertaken to ensure the proper functioning of the principle of gender equality of women and men in all spheres of social life of a Ukrainian.The author analyzes statistical data on registered cases of domestic violence and finds that the number of criminal offenses is increasing every year, despite the introduction of preventive measures in the field of domestic violence by law enforcement agencies of Ukraine. Another concern is the fact that almost a third of those convicted of domestic violence are released from punishment, as courts close criminal proceedings against them. The ratification of the Istanbul Convention makes it clear that violence against women and children can no longer be viewed as a personal issue. This problem becomes especially urgent during the period of martial law and the state of emergency, as evidenced by the repeated cases of violence committed by the Russian military against the civilian population of Ukraine. At the same time, as practice shows, not all representatives of Ukrainian society unequivocally support the idea of ratifying the Istanbul Convention during martial law, arguing that Ukraine’s gender policy should be improved after the end of the armed conflict. The author establishes that the issue of implementing the provisions of the Istanbul Convention, despite its ratification, remains complicated due to the prevalence of established moral beliefs of Ukrainians. It is proved that the application of the Convention’s provisions in practice will confirm Ukraine’s European integration views and significantly increase its credibility in the eyes of the international community.