Логіка юридичних міркувань

Abstract

Стаття стосується загальної проблеми зв’язку юридичних міркувань, юридичної аргументації та, з іншого боку, логіки. Хоча з давніх давен цей зв’язок видається очевидним, його природа дотепер становить предмет нетривіальних дискусій. Мета моєї розвідки полягає у тому, щоб з’ясувати один важливий аспект зазначеного зв’язку, а саме чи є загальна, або формальна, логіка необхідною і достатньою для визначення релевантної форми юридичних міркувань та аргументації. Для досягнення мети метод компаративного аналізу використовується синхронно і діахронно. Спершу в обґрунтуванні важливості дослідження виконується діахронне порівняння низки базових підходів (Г.В. фон Ляйбніц, О.В. Холмс (мол.) та ін). Потім виконується компаративний аналіз поглядів сучасних фахівців, зокрема Ільмара Таммело й Стівена Тулміна. Аргументовано, що у полі права має силу особлива юридична валідність, яка істотно відрізняється од формально-логічної валідності. Безпосередньо і головно юридична валідність визначається цінністю права, а не цінністю формальної чи матеріальної істини. Вона є предметом не формальної логіки, а особливої юридичної логіки та, ширше, неформальної логіки. Тож формальна логіка не детермінує релевантну форму юридичних міркувань і аргументації, оскільки, насамперед, існує істотна відмінність між формально-логічною валідністю та юридичною валідністю. З’ясовано також, що формальна логіка не є ані достатньою, ані необхідною для того, щоб міркувати як юрист. В такому зв’язку аргументовано, зокрема, що формально-логічний стандарт доведення не є достатнім для визначення релевантної форми валідного юридичного доведення. Існують щонайменше три стандарти юридичного доведення – доведення поза розумним сумнівом, доведення через ясні й переконливі докази, доведення через перевагу у доказах. Кожен з них суттєво відрізняється од формально-логічного стандарту. Загальний висновок моєї розвідки такий: не можна сказати, що загальна логіка у полі права не працює зовсім. Однак для того, щоб міркувати й аргументувати як успішний юрист, слід засвоїти особливу юридичну логіку, що належить до домену неформальної логіки, та керуватися нею без будь-яких виключень.

This article deals with general problem of connection between legal reasoning, legal argumentation and, on the other hand, logic. Although this connection seems obvious since ancient times, its nature is still the subject of non-trivial discussions. The purpose of my study is to explore one important aspect of this connection, namely, is general, or formal, logic necessary and sufficient to determine relevant form of legal reasoning and argumentation? To reach this purpose, method of comparative analysis is employed both synchronically and diachronically. First, in order to prove importance of the issue, a diachronic comparison of several basic approaches is carried out (G.W. von Leibniz, O.W. Holmes, Jr., etc.). Then a comparative analysis of the views of some contemporary experts is carried out, especially Ilmar Tammelo and Stephen Toulmin. It is argued, in the field of law there is a special legal validity that differs significantly from the formal-logical validity. The legal validity is determined directly and mainly by the value of the right not by the value of formal or material truth. It is not the subject of formal logic, but of a special legal logic and, more broadly, informal logic. Therefore, formal logic does not determine relevant form of legal reasoning and argumentation, since, first of all, there is the essential difference between the formal-logical validity and the legal validity. It is argued, formal logic is neither sufficient nor necessary to think like a jurist. In this regard, it is shown that the formal-logical standard of proof is not sufficient to determine the relevant form of valid legal proof. There are at least three standards of legal proof – proof without reasonable doubt, proof by clear and convincing evidence, and proof by preponderance of the evidence. Each of them differs significantly from the formal-logical standard. The conclusion of this research is this: it cannot be said that general logic does not work at all in the field of law. However, in order to reason and argue like a successful jurist, one must to grasp and use, without any exceptions, the special legal logic that belongs to the domain of contemporary informal logic.