Трудоправові принципи правового механізму соціального захисту прав працівників критичної інфраструктури

Abstract

Стаття присвячена з’ясуванню змісту трудоправових принципів правового механізму соціального захисту прав працівників критичної інфраструктури в Україні. Автором встановлюється, що розглядувані принципи (разом із соціально-правовими принципами цього механізму) складають групу спеціальних (галузевих) принципів правового механізму соціального захисту прав зазначеного кола працівників. Обсяг трудоправових принципів правового механізму соціального захисту прав працівників критичної інфраструктури фактично тотожний принципам трудового права. У зв’язку із цим, до відповідних принципів слід відносити такі засадничі ідеї: принципи свободи праці; принцип гідної праці; принцип свободи солідарності (об’єднання, асоціації); принцип розвитку людського капіталу (підвищення конкуренції); принцип недоторканності приватного життя працівника; принцип соціальної безпеки працівника та його сім’ї; принцип гармонійної стабільності трудових відносин. Кожен з означених принципів містить широкий обсяг вимог до держави (певною мірою також до суспільства), виконання яких формує соціально безпечні умови виникнення, перебігу та припинення трудових правовідносин, а отже – умови, за яких кожен працівник спроможний набути, реалізувати та захистити своє право на соціальний захист. У висновках до статті узагальнюють результати дослідження та обґрунтовується потреба створення та прийняття спеціального законодавчого акту – Закону України «Про працівників критичної інфраструктури», в якій буде міститись окрема стаття «Принципи соціальної безпеки працівників критичної інфраструктури». Зазначається, що окреслення цих принципів в нормах спеціального законодавчого акту вирішуватиме проблему того, що сучасне законодавство не спроможне унормувати усі аспекти забезпечення соціальної безпеки працівників. У той же час визнання законодавцем вказаних принципів формує належну правозахисну основу для того, щоби суд, Омбудсман, ін. суб’єкти владних повноважень могли більш гнучко тлумачити широту соціальних і трудових прав працівників, маючи належне нормативно-правове підґрунтя для здійснення контролю за дотриманням права на соціальний захист працівників, а також здійснювати захист цього права в юрисдикційному порядку.

This article aims to elucidate the labour law principles underpinning the legal mechanism for the social protection of the rights of critical infrastructure workers in Ukraine. The author determines that the principles in question, alongside the social and legal principles of this mechanism, form a set of specific (sectoral) principles for the legal mechanism about the social protection of the rights of these workers. The scope of labour law principles within the legal mechanism for the social protection of the rights of critical infrastructure workers closely aligns with the general principles of labour law. Consequently, the pertinent principles should encompass the following fundamental concepts: the principle of freedom of labour; the principle of decent work; the principle of freedom of solidarity (association, unionisation); the principle of human capital development (enhancing competitiveness); the principle of employee privacy; the principle of social security for the employee and their family; and the principle of harmonious stability in labour relations. Each of these principles encompasses a broad spectrum of requirements for the state (and to some extent, society), the fulfillment of which establishes socially secure conditions for the inception, progression, and cessation of labour relations. Consequently, this framework ensures that every employee is capable of acquiring, realising, and safeguarding his or her right to social protection. The article’s conclusions synthesise the study’s results and articulate the necessity of formulating and enacting a specific legislative act - the Law of Ukraine ‘On Critical Infrastructure Workers’. This law would include a distinct article titled ‘Principles of Social Security of Critical Infrastructure Workers’. It is highlighted that delineating these principles within the provisions of a special legislative act would address the issue that current legislation is unable to standardize all aspects of ensuring workers’ social security. Furthermore, the legislator’s recognition of these principles would establish a suitable human rights foundation. This would enable courts, the Ombudsman, and other authorities to interpret the scope of workers’ social and labour rights more. Such recognition provides a regulatory and legal basis for overseeing adherence to workers’ right to social protection and for safeguarding this right through jurisdictional means.