АНАЛІЗ СТАНУ ТКАНИН ПАРОДОНТУ В ДИНАМІЦІ ПІД ЧАС МІСЦЕВОГО ЛІКУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ З ГЕНЕРАЛІЗОВАНИМ ПАРОДОНТИТОМ

Abstract

Мета дослідження: оцінити динаміку окремих показників ураження тканин пародонту під час місцевого лікування пацієнтів, які страждають на генералізований пародонтит. Матеріали та методи. На базі спеціалізованого на пародонтологічному лікуванні приватного медичного закладу було проведено лікування 30 пацієнтів (15 чоловіків та 15 жінок, віком 40,23 ± 8,76 року (М = 39,00) з генералізованим пародонтитом за стандартною схемою, яка включала в себе ультразвукове зняття зубних нашарувань, посегментний під’ясенний скейлінг, повітряно-абразивне полірування та надання рекомендацій щодо гігієнічного догляду за порожниною рота. У всіх пацієнтів було проведено контроль максимальної глибини пародонтальних кишень, рівня індексів ПМА, визначено CPITN та Грін–Вермільона (OHI-S) на початку лікування, через 6 міс та через рік. Результати. Спостерігалося часткове відновлення прикріплення маргінального пародонту у вигляді зменшення середньої максимальної глибини пародонтальних кишень із 9,60 ± 2,07 (М = 10,00) мм до 7,23 ± 1,40 (М = 7,00) мм через 6 місяців, і до 4,98 ± 0,88 (М = 5,00) мм через рік після початку лікування. Редукція показника становила 4,63 ± 1,43 (М = 4,50) мм. У чоловіків відновлення проходило більш інтенсивно, що було статистично вірогідно. Первинно, ПМА складав 66,38 ± 13,71 (М = 67,50) %, через пів року – 32,63 ± 7,48 (М = 32,50) %. Через рік – 28,90 ± 8,10 (М = 28,00) %. Редукція показника становила 37,48 ± 9,05 (М = 37,00) %. В кінці періоду спостереження зниження рівня запалення тканин пародонту учоловіків було в 1,2 раза інтенсивнішим, що було статистично вірогідно. CPITN на початку спостереження дорівнював 5,21 ± 0,95 (М = 5,00), а діапазон був від 3,30 до 6,90. Через пів року – 2,63 ± 0,69 (М = 2,40), через рік – 2,63 ± 0,71 (М = 2,55). Редукція індексу CPITN становила 2,59 ± 0,48 (М = 2,50), різниці за статтю не було виявлено. На початку спостереження рівень OHI-S був 4,40 ± 0,54 (М = 4,45), а діапазон був від 3,00 до 5,60. Через пів року – 1,80 ± 0,40 (М = 1,80), через рік – 1,79 ± 0,41 (М = 1,80). Редукція індексу становила 2,62 ± 0,48 (М = 2,45), відмінностей у пацієнтів різної статі не було виявлено. Висновки. Отримані дані вказують на нерівномірну ефективність місцевого лікування генералізованого пародонтиту у пацієнтів, яке включає вплив на місцеві фактори розвитку захворювання. Результати наводять на висновок щодо швидшого відновлення прикріплення маргінального пародонту та зменшення інтенсивності запалення у пацієнтів чоловічої статі та щодо ймовірної наявності вищих фізіологічних резервів репарації тканин пародонту. Ключові слова: стоматологія, пародонт, запалення, лікування, динаміка