Роль і полістильовий характер пояснення в комунікативному методі навчання іноземних мов

Abstract

Стаття присвячена аналізу структурних та функціональних особливостей пояснювального дискурсу в комунікативному методі навчання іноземних мов. Актуальність теми зумовлена декількома чинниками: по-перше, маловивченістю; по-друге, володіння технікою і процедурою пояснення відіграє важливу роль у науково-пізнавальній діяльності процесу навчання; по-третє, порівняльний аналіз стильових різновидів пояснення поглиблює знання про специфіку функціональних стилів, детерміновану завданнями комунікації. Матеріалом дослідження є пояснення як особливий текстотип, із властивою йому архітектонікою і системою комунікативно-прагматичних і когнітивних ціленастанов. Пояснення як лінгвістичний феномен розглядається з позиції ретроспективного аспекту, з аналізом еволюції розвитку та становлення пояснювального дискурсу як одного з невід’ємних компонентів методики викладання загалом і методики викладання іноземних мов зокрема. У статті викладаються основні принципи мовної компетентності, на яких націлене застосування пояснювального дискурсу, розкриваються нові, сучасні комунікативні тенденції його розвитку, встановлюються й описуються чинники, що демонструють активне розширення сфери функціонування пояснення не тільки в області науки, але і в інших соціально значущих сферах, як-от: політика, право, побут, спорт, культура. У дослідженні пов’язується новий вектор функціональності пояснення з діалогічною спрямованістю сучасної суспільно-мовної практики. Пояснення представлено як інтелектуальну потребу, яка має свої цілі, комунікативні завдання і свою специфічну спрямованість. У статті є ілюстративний матеріал, який також допомагає розкрити і принципи правильного застосування техніки пояснення під час навчання. Отже, доходимо висновків: 1. Функціональна сутність пояснення в комунікативному методі навчання іноземної мови проявляється у взаємодії рівноправних суб’єктів на основі спільної співпраці викладача з аудиторією у процесі передачі значущої інформації, не тільки в області науки, але й абсолютно в усіх інших сферах життєдіяльності, розвиток категорії пояснення в бік діалогічності є відмітною тенденцією сучасних мовних процесів. 2. Стильові реалізації пояснювального дискурсу в методиці викладання іноземних мов різноманітні, мають полістильовий характер, залежно від завдань комунікації, цільової настанови викладача і характеру інформації, представленої в тексті. 3. У методиці навчання іноземних мов пояснення реалізується на рівні усних і письмових текстових фрагментів і має свою архітектоніку. Залежно від етапу навчання, цілей викладача, кількості інформативного обсягу ключової або коментованої частин пояснення може бути представлено в усному мовленні у вигляді лінгводидактичного демонстраційного матеріалу, мнемотехнік. У письмовій мові – у вигляді схем, таблиць, може складатися як із декількох речень, так і з великих за обсягом текстових структур.

The article analyzes the structural and functional features of explanatory discourse in the communicative language teaching. The topic rationale is due to several factors: first – the insufficient study, second – the mastery of technique and procedure of explanation plays an important role in the scientific and educational activity of the learning process, and third – the comparative analysis of style varieties in explanation deepens knowledge about the specifics of functional styles determined by the communication tasks. The study material is an explanation as a special type of text with its peculiar architectonics and the system of communicative-pragmatic and cognitive goals. Explanation, as a linguistic phenomenon, is considered from a retrospective perspective through an analysis of development evolution and formation of explanatory discourse as one of the integral components of teaching philosophy in general and methods of teaching languages in particular. The article describes the basic principles of linguistic competence targeted by the explanatory discourse; reveals new, modern communicative trends in its development, establishes and outlines factors demonstrating the active expansion in the sphere of explanation functioning not only in science but also in other socially important spheres: politics, law, everyday life, sports, and culture. The study connects a new vector of explanation functionality with the dialogic orientation of modern social and linguistic practice. Explanation is provided as an intellectual need with its own goals, communicative tasks and its specific orientation. There is some illustrative material in the article, which also contributes to revealing the principles of correct implementation of explanatory techniques in the course of teaching. Thus, we find as follows: 1. The functional character of explanation in communicative language teaching is reflected in equal subjects’ interaction on the basis of educator and audience mutual cooperation in transferring sensitive information not only in science but in all living environments, with the evolution of explanation category toward dialogicality being a distinctive trend in actual linguistic processes. 2. The stylistic implementation of explanation discourse in methods of language teaching varies and has polystylistic nature depending on the communication tasks, educator objectives and the nature of information given in the text. 3. Explanation is implemented in speaking and written text fragments, and has its own architectonics within the methods of language teaching. Explanation can be provided in speaking practice in the form of linguo-didactic presentation material and mnemotechnics, depending on educating course, objectives pursued by the educator, scope of main or annotated information parts. It can be provided in writing practice in the form of diagrams, tables, and may consist of a few sentences or large text structures.