Властивості ідіостилю Джоджо Мойєс

Abstract

У статті розглянуто властивості ідіостилю Джоджо Мойєс як блискучої представниці сучасної літератури. Авторами обрано для аналізу творчий доробок популярної письменниці Джоджо Мойєс для визначення особливостей прояву її індивідуального стилю. Зазначено особливість передачі оточуючого світу, психологічних особливостей персонажів, їхніх прагнень, переживань та бажань. Зазначено трактування поняття «художній ідіолект Джоджо Мойєс» та унікальність досліджуваного явища. Розглянуто особливості моделювання особливого мовного світу письменниці. Вказано ключові компоненти індивідуального стилю Джоджо Мойєс. Представлено стилістичні фігури мовлення, які авторка використовує для створення образності й емоційності писемного мовлення. Вказано на значну кількість риторичних запитань, метафор, епітетів, порівнянь, гіпербол та вживання іронії. Зазначено, що авторка використовує різноманітну емоційно-експресивну та конкретно-чуттєву лексику, щоб акцентувати увагу на душевному стражданні головних героїв. Сказано про використання невербальних способів емоційної репрезентації. Зроблено висновок, що індивідуальний стиль Джоджо Мойєс включає в себе чіткий і докладний опис героїв і їхнього внутрішнього світу. Вона показує всю правдивість і глибину їхніх почуттів. Невід’ємною рисою, що притаманна творчості Джоджо Моєс, є емоційно забарвлена лексика. Вона намагається не тільки створити довершений образ героїв, але й зачепити почуття читачів. У своїх романах письменниця намагається досягти того, щоб мова була милозвучною, легкою, плавною, без обтяжування важкими для вимовами словосполученнями. Авторка майстерно поєднує різні піджанри любовного роману – сучасний та історичний романи про кохання. Зазначено, що в романах письменниці невербальні способи вираження емоцій набувають вербальної форми у вигляді описів тих чи інших емоцій персонажів. Зазначено, що обов’язковою характеристикою творчості Джоджо Мойєс є емоційно забарвлений словник, що проявляється в значній кількості сленгу. Зазначено, що у творах проблематично одразу визначити добрих та лихих героїв. Виокремлено особливу роль фразеологізмів та американізмів у літературній мові авторки.

The article describes the characteristics of the idiostyle of Jojo Moyes, who is a well-known English best-selling romance novelist. The authors analyzed the creative work of popular writer Jojo Moyes to determine the characteristics of the manifestation of her individual style. The peculiarity of the transfer of the surrounding world, the psychological features of the characters, their aspirations and desires are noted. The interpretation of the concept of «artistic idiolect of Jojo Moyes» is noted and the uniqueness of the studied phenomenon is marked. The features of modeling of the special language world of the writer are considered. The key components of Jojo Moyes’ individual style are listed. The stylistic techniques that the writer uses to create imagery and emotionality of written speech are presented. A significant number of rhetorical questions, metaphors, epithets, comparisons, hyperbole, and sarcasm are indicated. The author uses stylistic devices in order to make her novels more interesting. Reading a text with well-placed stylistic devices is more interesting than reading plain text. It is noted that the writer uses a variety of emotionally expressive and concrete-sensory vocabulary in order to focus on the distresses of the main characters. The use of nonverbal methods of emotional representation is noted. The emphasis is placed on the need to take into account the genre in which the writer’s idiostyle is realized. It is stipulated that the writer skillfully combines different subgenres of a romance novel: a modern and historical novel about love. It is noted that in the writer’s novels the non-verbal ways of expressing emotions acquire a verbal form through the descriptions of certain emotions of the characters. It is noted that the obligatory characteristic of Jojo Moyes’ work is an emotionally colored dictionary, which is manifested in a significant amount of slang, colloquialisms and low-vocabulary. It is noted that it is problematic to immediately identify good and bad characters in the writer’s works. The special role of phraseological units and Americanisms in the writer’s literary language is highlighted.