Образ підлітка у графічному романі жанру фентезі (на матеріалі романів Казу Кібуїші)

Abstract

Стаття присвячена особливостям портретування підлітка у перших двох графічних романах Казу Кібуїші з серії «Амулет». Показано, що автор використовує мультимодальні засоби для портретування головних героїв. Розкрито різницю між коміксом та графічним романом. Визначено мультимодальні складові частини графічного роману. Схарактеризовано вербальне вираження мовленнєвого портрета підлітка у фентезійних творах Казу Кібуїші. Встановлено, що для мовленнєвого (вербального) портретування підлітків К. Кібуїші використовує такі засоби: на фонетичному рівні мови – ономатопею; на лексичному – емоційну-експресивну лексику, зокрема вигуки, котрі передають різні емоції, модальні дієслова та звертання, зокрема зі словом «мама»; на синтаксичному – риторичні запитання, котрі передають емоцію «здивування», речення у наказовому способі, безособові речення з конструкцією ‘there is/are’, речення чи запитання зі сполучником ‘but’ на їх початку, синтаксичні повтори. Ідеографічні засоби невербального коду є малопродуктивними, цифри застосовуються лише для позначення часу дії. Вони відсутні у мовленні героїв. Підтверджено, що за допомогою мультимодального тексту автор має можливість краще розкрити образи головних героїв у жанрі підліткового фентезі, ніж лише використовуючи вербальний текст. У творах К. Кібуїші іконічні та параграфемні (синграфеміка, супраграфеміка та топографеміка) елементи несуть основне експресивне навантаження та сприяють реалізації атрактивної та естетичної функцій мультимодального тексту. Саме з їх допомогою автор переносить головних героїв у реальний чи ірреальний світ фентезійного твору. Вербальний елемент мовлення героїв-підлітків відносно однорідний та однотипний у двох світах локалізації сюжету. Проте невербальні компоненти можуть відрізнятись, по-різному репрезентуючи тих самих героїв романів.

The article focuses on the peculiarities of portraying a teenager character in graphic novel series ‘Amulet’ by Kazu Kibuishi. It is shown that the author uses multimodal means to portray main characters. The difference between a comics and a graphic novel is revealed. Multimodal components of a graphic novel are defined. The article highlights the verbal component of a teenage speech portrait in Kazu Kibuishi’s fantasy novels. For portraying teenagers K. Kibuishi uses: onomatopia on the phonetic level of language; on the lexical level: emotive language, especially interjections that convey different emotions, modal verbs and addresses, particularly with the word ‘mom’; on the syntactic level: rhetorical questions that convey the emotion of ‘surprise’, imperative sentences, impersonal sentences with the construction ‘there is/are’, sentences or questions with the conjunction ‘but’ at the beginning and syntactic repetitions. Ideographic means of nonverbal code are unproductive, numbers are used only to indicate the time of action and don’t occur in characters’ speech. It has been proven that with the help of a multimodal text, the author has the opportunity to reveal better the images of main characters in juvenile fantasy than a verbal text only. In Kibuishi’s works, iconic and paragraphemic elements (syngraphemic, supragraphemic and topographemic units) are used to fulfill expressive, attractive and aesthetic functions of a multimodal text. With their help the author transfers main characters to real or unreal worlds of fantasy novels. The verbal element of portraying teenage characters is relatively homogeneous in the two worlds. However, the non-verbal presentation of main characters may differ in two worlds.