Міжнародний досвід правового регулювання інклюзивної освіти

Abstract

Стаття присвячена дослідженню міжнародного досвіду правового регулювання інклюзивної освіти. Основними Законами демократичних країн світу проголошено, що всі люди рівні у своїх правах. Ніхто не може бути дискримінованим за ознаками фізичного чи психічного становища особи. Право на освіту є одним із найголовніших, адже саме від того, на якому рівні воно забезпечується, залежить людський потенціал держави, без якого її розвиток неможливий. Цивілізовані країни вже давно усвідомили, що суспільство не є повноцінним, якщо його певна частина ізольована і не приймає у ньому активної участі. Тому вони створили таку систему освіти, яка включає осіб з особливими освітніми потребами до загальної системи освіти. Така форма навчання отримала назву інклюзивна освіта. Головна ідея інклюзивної освіти полягає у підтвердженні цінності людської багатоманітності, що унеможливлює дискримінацію та відображає одну із ознак демократичного суспільства, зокрема, у сфері освіти. Інклюзивна освіта не запроваджена з метою зробити учнів однаковими. В широкому розумінні вона створена для забезпечення рівних можливостей усім дітям та надання однакових умінь та навичок для подальшого існування у суспільстві. Проаналізовано міжнародні стандарти інклюзивної освіти, що впроваджуються ЮНЕСКО та ООН, які є головними ініціаторами прийняття нових положень щодо забезпечення прав осіб з ООП на рівні освітніх можливостей. Міжнародне законодавство визнає дітей з ООП повноцінними учасниками освітнього процесу, визначаючи при цьому новий підхід до організації навчання. Він базується на засадах доступності, безоплатності, обов’язковості, відсутності дискримінації та рівності. В статті розглянуто досвід правового забезпечення права на освіту для дітей з ООП та функціонування інклюзивної освіти у таких зарубіжних країнах, як Італійська Республіка, Республіка Авcтрія, Королівство Швеція, Фінляндська Республіка, Королівство Норвегія.

The article is devoted to the study of international experience of legal regulation of inclusive education. The Basic Laws of the democracies of the world declare that all people are equal in their rights. No one shall be discriminated against on the basis of a person’s physical or mental condition. The right to education is one of the most important, because it depends on the level at which it is provided, the human potential of the state, without which its development is impossible.Civilized countries have long realized that a society is not complete if a certain part of it is isolated and does not take an active part in it. Therefore, they have created an education system that includes people with special educational needs in the general education system. This form of education is called inclusive education.The main idea of inclusive education is to reaffirm the value of human diversity, which eliminates discrimination and reflects one of the hallmarks of a democratic society, particularly in the field of education. Inclusive education is not introduced to make students equal. In a broad sense, it is designed to provide equal opportunities for all children and provide the same skills and abilities for continued existence in society.The international standards of inclusive education implemented by UNESCO and the UN, which are the main initiators of the adoption of new provisions on ensuring the rights of children with SEN at the level of educational opportunities, are analyzed. International law recognizes children with SEN as full participants in the educational process, while defining a new approach to the organization of education. It is based on the principles of accessibility, free of charge, obligation, non-discrimination and equality.The article considers the experience of legal support of the right to education for children with SEN and the functioning of inclusive education in foreign countries such as the Italian Republic, the Republic of Austria, the Kingdom of Sweden, the Republic of Finland, the Kingdom of Norway.