Проблема вандалізму у драматургії Лесі Українки

Abstract

Стаття написана у продовження досліджень спектру комунікації особистості з культурною спадщиною у творчості Лесі Українки. Питання людської деструктивності, зокрема вандалізму, письменниця неодноразово порушувала у своїх працях, епістолярії. Мотив руйнації, варварства вважаємо наскрізним у творчості Лесі Українки (поезія «Ра-Менеїс», драми «На руїнах», «Кассандра», «Бояриня» та ін.). У літературознавстві цей аспект проблематики у драматургії авторки досі не розглядався. Метою статті є аналіз мотивів репрезентації актів вандалізму в художньому світі письменниці, що є наслідком девіантної поведінки окремих персонажів. Основними об’єктами дослідження обрано драматичні твори «У пущі», «Руфін і Прісцілла», «В дому роботи, в країні неволі». У студії використано також фрагмент чорнового варіанту «Руфіна і «Прісцілли». Доведено, що Леся Українка пропонує художнє осмислення насамперед вандалізму щодо витворів образотворчого мистецтва, артефактів. Мотивом для деструктивних дій особи та натовпу переважно слугують ідеологічні переконання, зокрема релігійна нетерпимість, фанатизм, брак толерантності. У випадку масових погромів чітко вказано на маніпуляційні технології, до яких вдаються ініціатори злочину. Під впливом ідейної заангажованості в особистості відбувається нівеляція естетичних критеріїв, тож культурний об’єкт розцінюється виключно як ворожа пам’ятка, котра потребує знищення. Окрему увагу приділено вандалістським інтенціям, що їх зумовлюють переважно національне та класове приниження, імперська зневага до мультикультурності, характерної для населення держав-загарбників, а також непримирима імагологічна опозиція, яка не втрачає значення у сучасному глобалізованому світі. У статті проаналізовано вандалістські вчинки або наміри таких персонажів, як проповідник Годвінсон, християнка Прісцілла, неофіт Нартал, раб Гебрей. Визначено два типи вандалізму, пріоритетні у художньому світі Лесі Українки: ідеологічний; вандалізм як помста. Письменниця пропонує різнобічні погляди на причини емоційного вибуху особи, наслідком чого стає знищення об’єктів культурної спадщини, інколи наводить контроверсійні аргументи подій, що потребують вдумливої інтерпретації. У висновках наголошено на тому, що у драмах Лесі Українки конфлікт твору нерідко досягає апогею у вандалістському вчинку, який є важливим елементом його композиційної побудови.

The article deals with the problem of the perception of cultural heritage by the characters in the works of Lesya Ukrainka. The issue of human destructiveness, in particular vandalism, is repeatedly raised in dramas, poetry, and epistolary of the writer. We consider the motive of destruction and barbarism to be pervasive in the works of Lesya Ukrainka (poetry Ra-Meneis, dramas On the Ruins, Cassandra, Boyarynya, etc.). In literary studies, this aspect of the author’s drama has not yet been considered. The aim of the article is to analyze the motives for the representation of acts of vandalism in the artistic world of the writer, which is a consequence of the deviant behavior of particular character. The main objects of research are the dramatic works In the Forest, Rufin and Priscilla, In the House of Work, in the Land of Captivity. The research also overviews a fragment of a draft of Rufina and Priscilla. It is proved that Lesya Ukrainka offers an artistic understanding of vandalism toward to works of fine arts and artifacts. The motive for the destructive actions of a person and crowd are mainly ideological beliefs, in particular religious intolerance and bigotry. In the case of mass destructions, the manipulative technologies used by the initiators of the crime are clearly indicated. Particular attention is paid to vandalism, which is caused mainly by national and class humiliation, imperial disregard for multiculturalism, which is common for the population of the invading states, as well as irreconcilable imagological opposition, which does not lose significance in modern globalized world. The article analyzes the vandalism or intentions of such characters as the preacher Godwinson, the Christian Priscilla, the neophyte Nartal, the slave Jew. Two types of vandalism have been identified. The first one is of the ideological kind, and the second is a vandalism as revenge. The writer offers diverse views on the causes of a person’s emotional outburst, which results in the destruction of cultural heritage. Lesya Ukrainka makes controversial arguments that require thoughtful interpretation. The conclusions emphasize that the act of vandalism often becomes the apogee of Lesya Ukrainkа’s drama, as well as an important element of its compositional construction.